Про перехідних боргах і неминущі цінності

Він і вона прожили не довгу і не щасливе життя. Просто життя двох людей, що вступили в шлюб дуже молодими. Не стільки за віком (хоча їй до моменту весілля ледве виповнилося вісімнадцять), скільки за складом характеру.

Більше це, звичайно, ставилося до нього, котра виросла в хорошій і забезпеченої сім’‎ї, що не мав поняття, як заробляти гроші, і який навчався в аспірантурі не за велінням серця, а за волею батьків, до того благополучно «надійшли» його в престижний вуз, а потім ненав’‎язливо перетягують з курсу на курс.

Вона теж була досить благополучній і коханою, але виявилася якось серйозніше і підготовлені до дорослого життя. Але це аж ніяк не виправили ситуацію. Вони досить швидко зрозуміли, що зробили помилку. Але до часу просвітління одна дитина вже ріс і дригав ніжками в ліжечку, а інший готувався до появи на світ.

Зважаючи на обставини, що склалися було вирішено не пороти гарячку, а зібрати осколки, налагодити те, що можна налагодити, і спробувати виростити які-небудь пристойні відносини на тому грунті, яка була в розпорядженні.

Спочатку дещо стало виходити. Батько якось несподівано прив’‎язався до малюків та почав виявляти просто чудеса самовідданості (він навіть почав працювати, щоб забезпечити сім’‎ю, що для його характеру була просто надзвичайним подвигом), а мати була йому вдячна і за ставлення до дітей, і за допомогу. Але нічого міцнішого, ніж взаємна прихильність батьків, у них не вийшло. Чому - Бог знає. Вони старалися. Навіть до психолога ходили якийсь час. Не допомогло.

Треба сказати, що їм пощастило не тільки з батьківськими почуттями, але і з квартирою, в якій вони опинилися відразу після шлюбу. І в сім’‎ї чоловіка, і в родині дружини були надлишки житлоплощі, які було вирішено злити в єдине ціле на благо молодих. Вийшла розкішна чотирикімнатна квартира в хорошому районі.

Коли з усією очевидністю стало зрозуміло, що подальше спільне життя ні їй, ні йому ніякої радості і задоволення не принесе, час іде, наростає брехня, а татом і мамою вони своїм дітям будуть і живучи не з ними, вони вирішили розміняти квартиру і розлучитися. Причому саме в такому порядку. Мабуть, тому, що життя під одним дахом вже зовсім дістало, а формальності і вона, і він не особливо шанували.

Паралельно з роз’‎їздом чоловік затіяв якийсь бізнес. Справа, якою він заробляв на життя собі та родині, було хоч і прибутковою, але батьковим. Чомусь саме цей переломний момент чоловік вибрав для повного позбавлення від пут, в тому числі і колишніх, пов’‎язаних з його люблячими і сверхтрепетнимі батьками, готовими на все, лише б їх синові було комфортно і приємно.

Ні з ким не порадившись, він взяв великий кредит. У якості однієї з гарантій по кредиту виступала їх з дружиною квартира. Але, так як спочатку всі виплати проводилися їм акуратно і в термін, ні кредиту організація, ні хто б то не було квартирою не цікавилися, і розміняти її вдалося швидко і успішно.

Їй з дітьми дісталася трикімнатна, а він взяв собі двушку в новобудові. Всі роз’‎їхалися, а потім і розлучилися офіційно, отримавши за штампом у паспорт, що означає повну свободу один від одного. Вона продовжувала займатися дітьми, облагороджувався на новому місці, потихеньку почала працювати, благо її утворення, яке вона примудрилася отримати незважаючи на вагітності, пологи і сімейні негаразди, дозволяло працювати вдома. А коли треба було відлучитися у справах служби, в чергу на сидіння з дітьми шикувалися бабусі, дідусі і батько крихіток.

Взагалі, батько маляток із переїздом не став ставитися до дітей холодніше. Він приїжджав часто і залишався довго. Навіть частіше і довше, ніж їй би хотілося. Його постійна присутність у квартирі наводило її на думку про його зайнятості. Думка складалася невтішна. Складалося враження, що ця людина коли й працює, то вкрай мало і нерегулярно.

Так воно і було, бо новий бізнес, затіяний ним під впливом моменту, лопнув, а сил оголосити про це колишній дружині або родичам не було. І дуже даремно. Якщо про крах дізналися б своєчасно, можливо, ніякої історії і не сталося б. Його батько був досить багатий, щоб, трохи поскрипить, повернути борг сина. Але на біду, не знаючи про синів утрудненнях, папаша саме в цей момент позичив гроші комусь із далеких родичів. До того ж сильно захворіла мати, і її відправили лікуватися за кордон в одну з дорогих клінік. І лікування, і реабілітація повинні були зайняти ніяк не менше року.

І ось тут-то грянув грім. Кредитори, давно не отримували від боржника ні грошей, ні вістей, вийшли на слід і незабаром зрозуміли, що того майна, під яке було дано кредит, вже не існує. Зате існують дві квартири. Одна (в новобудові), права власності на яку ще не оформлені, і інша - власність колишньої дружини і двох неповнолітніх дітей.

Так як вона була придбана ще у період шлюбу, то за законом, якщо його правильно повернути, половина нерухомості може бути визнана майном боржника й описана. Цим вони і зайнялися.

Питання до юриста:
Наскільки таке ставлення до майна розведеної дружини виправдано? Чи можна відсудити у неї половину квартири, якщо колишній чоловік категорично проти? Які перспективи у цій ситуації? Що б Ви порадили?

Коментар юриста Лева Іванченко:

Існує декілька тактичних прийомів захисту своєї власності в даній ситуації:

1. За законом кредитор, який видає позику позичальникові, який перебуває в шлюбі, під заставу нерухомого майна, зобов’‎язаний довідатися про те, чи згоден чоловік позичальника на цю угоду. Якщо такої згоди не отримано, видати кредит неможливо. При порушенні цієї процедури не повідомлений чоловік не повинен нести солідарну відповідальність по кредиту. Застава по іпотеці (кредит під забезпечення нерухомістю) реєструється в органах ФРС.

Відсутність реєстрації тягне недійсність договору застави. У даному випадку продаж квартири і придбання двох інших підтверджують той факт, що договір застави навіть якщо і був підписаний сторонами, то не був зареєстрований. Повторюся: договір застави вважається укладеним з моменту його реєстрації. Немає реєстрації - немає договору застави.

2. Звернути стягнення на нерухоме майно, придбане у шлюбі і у період дії кредитного договору, укладеного одним з подружжя, теоретично можливо, однак пов’‎язане з подоланням важливих обмежень.

Перше обмеження: відсутність у чоловіка позичальника іншого житла. Імперативно (ні за яких умов) не може бути накладено стягнення на єдине житло будь-якого позичальника, якщо немає договору застави (а його як, ми з’‎ясували, немає).

Друге обмеження: неповнолітні користувачі квартирою. Закон захищає їхні житлові права, і майбутній власник квартири (або кредитор) зобов’‎язаний надати їм (дітям) рівноцінне житло в користування до досягнення повноліття.

І, нарешті, третя умова, без якого рішення про стягнення буде незаконним: кредитор повинен довести, що є підстави для встановлення солідарної відповідальності дружина, повинен довести, що чоловік знав про кредит та заставу.

У даній ситуації очевидно, що порушені права дружина позичальника. Він не знав про позику, але його примушують відповідати за зобов’‎язаннями, які він не погоджував. Активний захист передбачає подачу зустрічного позову до чоловіка-позичальнику і до банку-кредитора про визнання договорів недійсними.
www.sob.ru