Про тих, кого не зіпсувало квартирне питання

Жили-були він і вона. Вона - москвичка, він - з Підмосков’‎я. Жили непогано, поки не розлучилися. А от після розлучення стали жити дивно.

Познайомилися ці, тоді ще молоді, люди в інституті. Тоді ж і одружилися. Так як ні в нього, ні в неї свого житла в Москві не було, спочатку жили з її батьками. Але потім напрягли і, за допомогою його батьків, які продали добре облаштований будинок і переїхали в житло простіше, купили квартиру. Щастю не було меж. Не те щоб з її батьками виникали якісь нерозв’‎язні конфлікти, але тіснота і неможливість жити своїм життям їх просто доконали.

Незабаром у них народилася дитина. Це ще більше зміцнило і без того дружну сім’‎ю. Дитину обидва батьки обожнювали і могли б добаловать до якихось немислимих меж, якби не раптом звалилася на сім’‎ю біда. Чоловік захворів. А коли одужав, виявилося, що все чудово, але чоловічі свої функції він вже не зможе виконувати ніколи.

Спочатку вони вирішили, що не в ліжку головне. Але минуло кілька років, і вона зрозуміла, що не зможе жити нормально, не змінюючи свого чоловіка. Вона б і хотіла, але Бог нагородив її достатньою жагою нормальних сексуальних відносин. Ні. Вона ще не змінила. Просто зрозуміла, що коли-небудь це неодмінно станеться. І думка не викликала в ній відрази.

Єдине, чого вона не могла допустити, - поставити чоловіка в сумовите положення рогоносця. Тому, промучившись деякий час, вона прийняла рішення - розлучення. Чоловік відмовляв її, говорив, що можна якось влаштувати своє життя так, щоб ніхто не страждав, а сім’‎я залишилася б незруйнованою, але вона не почула домовленостям і, захопивши з собою дитину, пішла.

До батьків повертатися не хотілося. Вона зняла квартиру неподалік від їх з чоловіком колишнього гнізда. По-перше, їй не хотілося ускладнювати спілкування батька та дитини, а по-друге, школа, поліклініка і друзі - все було в цьому районі.

Здавалося б, на цьому можна і закінчити розповідь: прикро, але з ким не буває? Але не тут-то було. Тільки вона трохи облаштувалася на знімній квартирі, прийшов чоловік (тепер уже колишній) і заявив, що не може допустити, щоб вона з дитиною поневірялася по кутах, в той час як він барству у власному житлі. Якщо вона не хоче жити з ним - її право. Але піде він.

Вона вислухала його уважно і пояснила, що ніяк не може прийняти його жертву. По-перше, він не винен у звалилася на нього нещастя, а вона поставила його в положення додатково страждає, а по-друге, це саме вона - ініціатор розлучення, значить їй і йти. У квартиру вона не повернеться.

Тоді він заявив, що теж не може жити ось так. Хоче вона того чи не хоче, він з їхньої спільної власності з’‎їде. Нехай стоїть порожня. І з’‎їхав.

З тих пір обидва живуть, знімаючи житло, а їх квартира пустує в очікуванні. До речі, він, природно, теж зняв тимчасовий притулок поблизу. З тих же міркувань, що й вона.

Схоже, що обох це стан справ влаштовує, але їх знайомі задаються питанням: поки, ще з часів Булгакова, всіх москвичів псував і псував квартирне питання, де були ці двоє? А може, вони теж невиліковно зіпсовані, тільки ми цього не бачимо?

Коментар психолога Варвари Сидорової:
На жаль, в такому вигляді, в якому ця історія розказана, відкоментувати її вичерпним чином і зробити однозначні висновки неможливо. Але ми можемо запропонувати кілька варіантів.

Варіант перший:
Можливо, ці люди - учасники дуже складних і напружених відносин. Їх розлучення, хоча формально він і відбувся, в дійсності не було. Внутрішньо вони не розлучилися. У цій парі, як і раніше дуже насичене емоційне взаємодія. Все, що відбувається - тільки етап перебудови їх відносин.

Про підгрунтя цього танцю за наявною інформацією судити важко. Але досить часто такого роду ігри влаштовують люди, в житті яких постійно підспудно існує тема провини, покарання і спокути.

Наприклад, багато хто вважає (або привчені до цього) все, що пов’‎язане із статевим потягом, особливо в жінці, неприпустимо, брудно і заборонене. Жінка, що бажає відносин з чоловіком (особливо якщо вона знаходиться у шлюбі), відразу починає себе звинувачувати в цьому. Відповідно, поведінка дружини, яка позбавляє себе життєвого комфорту, - це свого роду спокутування цього гріха.

Що стосується чоловіка, то прихована позиція мас в усі часи припускала, що справжній чоловік - самець. А якщо не самець, то й не зовсім справжній. Відповідно, чоловік, з яким трапилася імпотенція, може вважати себе винним і дефективних, не гідним нічого хорошого.

Можливо, два ці почуття провини увійшли в протиріччя. Кожному з них було б простіше, якби партнер проявив обурення. Тягар провини стало б легше. Але партнерові не до того. Він сам хотів би, щоб хто-небудь зняв з нього почуття провини.

Ось їм і доводиться карати себе самим, замість того щоб домовитися про те, що їх все-таки може об’‎єднувати і чи можлива подружнє життя в таких обставинах.

Варіант другий:
Може бути, перед нами фрагмент якийсь довгою маніпуляції, ще не прийшла до свого завершення. Але, так як ми бачимо тільки маленький шматочок, говорити і робити якісь висновки тут важко.

Варіант третій:
А ще можна допустити, що все відбувається саме так, як розказано. Тобто зустрілися дві людини з дуже чіткими і зрозумілими життєвими правилами і бажанням цим правилам слідувати, незалежно від того, наскільки це практично і прийнято в сучасному світі.

Можливо, це і здалося їм самим привабливим один в одному, коли вони зустрілися. Зрештою, ця ситуація виглядає незвично, але нікому не несе зла. Нічого поганого не відбувається. І навіть якщо більшість людей надійшло б інакше, це не означає, що дана пара надходить неправильно. І, з великою ймовірністю, вони знайдуть компромісне рішення, яке влаштує всіх.
www.sob.ru