Як розвиваються котеджні містечка в регіонах України

Операції на ринку заміської нерухомості в регіонах практично відсутні. Але, незважаючи на кризу, експерти вважають цей ринок дуже перспективним.

Особливості котеджебудування
На відміну від київського регіону, будівництво індивідуального житла в Україні як і раніше підпорядковується консервативним законам. Жителі регіонів звикли будувати самі, дешевше і пооригінальніше. Наприклад, якщо київський бізнесмен готовий переплатити, аби всі питання по проекту, узгоджень і комунікацій були вирішені за нього, то виходець з регіону, особливо західного, заощадить і зробить все самостійно. Крім того, для городян - вихідців з села, яких в обласних центрах більшість, пріоритетом залишається міська квартира, а "будиночок у селі" у них і так є.
Тим не менш, в останні кілька років у передмістях великих українських міст були анонсовані десятки проектів котеджних селищ. Більш того, зусиллями маркетингу і реклами, а також завдяки столичній моді на коттеджестроеніе, велика частина котеджів (грубо кажучи, проектів будинків з ділянками. - Ред.) У них навіть була розпродана.
Але фінансова криза змусила забудовників переглянути плани щодо введення в дію котеджних містечок, як у Києві, так і в регіонах. Темпи зведення вже будуються котеджів впали, а початок будівництва планованих селищ було відкладено. Внаслідок затримки з появою котеджних містечок в регіонах, кількість тих з них, які будуть заселені в найближчим часом, як і раніше вимірюється одиницями.

Котеджні містечка першої хвилі вийшли не зовсім вдалими - ні у будівельників, ні у покупців не було необхідного досвіду. Для клієнтів це більше іміджева купівля, ніж необхідність. Критерієм добробуту в період докризової споживчої економіки вважався величезний будинок площею понад трьох сотень квадратних метрів.
До кризи землю під індивідуальне будівництво набували сімейні пари віком від 28 до 35 років з сукупним рівнем доходів 5 тис. доларів на місяць. Після покупки квартири, а також хоча б одного автомобіля на двох сім'я брала земельну ділянку з відстрочкою будівництва на півтора року, щоб зібрати гроші на початковий внесок. У переважній більшості випадків покупці зверталися до банку за кредитом під майбутній котедж або земельну ділянку, не особливо звертаючи увагу на наявність інфраструктури. Зараз же ажіотаж і черга покупців з позиченими грішми зникла і забудовники сидячи без роботи стали набагато більш поступливими.
Враховуючи кризові реалії, на перше місце вийшли питання комфорту і економії, - для сім'ї з чотирьох осіб оптимальним за площею і комфортним для проживання вважається котедж до двохсот квадратних метрів з великою прибудинковою територією.
Покупці хочуть отримати не тільки квадратні метри на свіжому повітрі з соснами за вікном, але і гарну інфраструктуру.
Організувати якісну інфраструктуру індивідуальним забудовникам або їх невеликим групам не дозволяє і невелика загальна площа земельних ділянок. Навіть зручний для локального інвестора-забудовника проект на 20-30 гектарів, що дозволяє мінімізувати ризики, не дозволяє повною мірою створити необхідну інфраструктуру.
Супермаркети, фітнес-центри, лікарні, дитячі сади на території невеликих котеджних поселень - поки тільки мрія, хоча багато забудовників на початковому етапі будівництва про такі послуги заявляють. Але знайти в одній зоні локального будівництва достатню кількість дітей шкільного віку, щоб проект строітелства школи себе виправдав, непросто. Тим більше що діти з елітних котеджів зазвичай навчаються в престижних ліцеях міста.
Котеджні селища - це міське життя на землі. Найоптимальнішою є площа 75-100 гектарів під одне селище. У цьому випадку селище вже можна зонувати: елітні особняки, будинки бізнес-класу, таунхауси (дві-чотири квартири в одному будинку), а також, скажімо, тенісні корти і басейн для загального користування. Такий підхід дозволяє залучити до проекту людей з різним рівнем доходів.
Майже всі селища працюють за європейським принципом, тобто потенційний житель зобов'язується не заводити ніяких домашніх тварин, крім кішок і собак, не розводити город - тільки клумби і сад. Але на цьому європейський підхід, на жаль, закінчується.

При будівництві заміського будинку собівартість квадратного метра становить близько 800 доларів, 10-15% від цієї суми йде на підведення інженерних мереж і комунікацій, ще 10-15% - вартість землі, решта припадає на будівельні роботи. Близько п'яти відсотків від собівартості йде на розвиток інфраструктури села, розташованого біля містечка.
До кожної ділянки містечка підведені всі комунікації, і покупець може побудувати особняк за індивідуальним проектом. Не будують у нас і у форматі "бутік-селище", коли будинок здається повністю укомплектованим - від меблів до вази на журнальному столику. Через одноманітності форматів в Україні цей сегмент не є масовим, хоча заміські будинки для громадян багатьох країн - не питання престижу, а нормальна організація життєвого простору.

Переваги коттеджного селища:
* Ви приїжджаєте відпочивати і насолоджуватися життям, а всю роботу з організації відпочинку та створення всіх умов для комфортного відпочинку бере на себе професійна керуюча компанія.
* Надайте керуючої клмпаніі турботи з вивезення сміття, прибирання ділянок, озеленення та ландшафтного дизайну території.
* Компанія бере перед жителями котеджного селища зобов'язання по організації цілодобової охорони території, вивезення сміття, а також організації всіх процесів для комфортного відпочинку.
* Розвинена інфраструктура, повний перелік комунікацій, наявність торгового центру і розвиненою сфери обслуговування, создатут всі умови для комфорту.
* Наявність професійної керуючої компанії дозволять істотно знизити витрати на експлуатаційні витрати.

www.zagorodna.com