Як повернути страховий внесок за новобудову

Навіть придбання квартири через авторитетне агентство нерухомості, на жаль, як з’‎ясовується, не гарантує відсутності «геморою» і проблем для інвестора при укладанні угоди. Ця історія почалася з того, що в середині жовтня минулого року я вирішив придбати по іпотеці житло в споруджуваному РК.

Фатальне рішення
Розташування всього в 2 км від МКАД по Горьковському шосе, між Балашихинском лісом і Горенська лісопарком, індивідуальний проект і панорамні види на Москву здалися мені достатньою підставою заплатити $ 80 тис. за однокімнатну квартиру. Купувати житло я вирішив не безпосередньо у забудовника, а через викупила більшу частину площ у цьому будинку агентство нерухомості «М». Мовляв, «розкручене» ім’‎я компанії захистить мене від будь-яких неприємних проблем начебто подвійних продажів і т. п.

Отже, через кілька днів ми вже сиділи з менеджером компанії «М», і він пояснював мені особливості майбутньої угоди. Отже, мені треба було віддати «М» внесок у розмірі 1,5% від вартості квартири (їх комісія плюс подальша робота по збору та оформлення документів на квартиру) і страхову частину операції (обов’‎язок сплатити її мені пояснили особливостями договору, що укладається фірмою з її клієнтами ). Всього в загальній складності - 140 тис. руб. Як банк-кредитора по іпотеці я обрав «Газпромбанк», який на досить вигідних умовах кредитував купівлю житла саме на цьому об’‎єкті.

Квартирні ускладнення
Зовсім не відчуваючи наближення лиха, я спокійно будував відносини з банком. Яким же був мій шок, коли під час одного з «контрольних созвона» менеджер «Газпромбанку» проінформувала мене, що «М» за своєю ініціативою припинила укладення іпотечних угод з ЖК. Природно, насамперед я подзвонив для консультацій власним менеджеру. Спочатку його телефон мовчав, після чого молодий чоловік сам передзвонив мені і "обрадував" новиною про те, що в «М» він більше не працює, і повідомив координати менеджера, який тепер буде вести мої справи.

Що ж, добре. Новий дзвінок. Вислухавши мене, чоловік пообіцяв розібратися в ситуації і передзвонити через тиждень. Виявилося, що в момент, коли я вже подумки приміряв до себе квартиру, керівництво «М» вирішило кардинально змінити договір, який компанія укладала з клієнтами, що, природно, і зупинило продаж житла по іпотеці. Зітхнувши, я запитав, коли мені заїхати за вже сплаченими грошима. І ось тут-то мене і прошибив холодний піт. Виявилося, що комісійні «М» я можу забрати хоч завтра, але «страхову» частина - а вона, між іншим, становила майже 110 тис. руб. - Тільки після того, як «нормалізується» ситуація з договорами. Коли саме, він поки не знає, але обов’‎язково передзвонить, коли з’‎явиться інформація.

Наступний місяць виявився для мене нервовим за рік. Нескінченні дзвінки в «М» не давали результату: нового менеджера то не було на місці, то він був на переговорах, то у двотижневій відпустці. Нарешті, грубо обірвавши черговий дзвінок, чоловік порадив мені «заспокоїтися» і чекати, поки він не закінчить справи зі своїми клієнтами. І порадив більше не «набридати» йому, якщо я хочу взагалі коли-небудь отримати гроші.

Хід конем
Зневірившись добитися справедливості звичайними засобами, я вирішив схитрувати. Зателефонувавши керівнику прес-служби «М» і представившись оглядачем великого журналу, що пише про нерухомість, я пояснив свою ситуацію. Ну і, звичайно, як би між іншим зауважив, що в наш наступний номер ми готуємо матеріал про іпотечний «кидалово», і не хотілося б, щоб настільки шановна компанія, як «М», стала б його «фігурантом».

Уважно вислухавши мене, прес-секретар пообіцяла допомогти. Набравши води у чайник і зробивши бутерброди, я почав міркувати про етичну сторону вчинку. Негарно? Згоден. А хіба красиво зі мною вчинили в «М», заморозивши суму, яка була б аж ніяк не зайвою для вступного внеску на «однушку» в іншому РК, особливо на тлі перманентного подорожчання нерухомості Московського регіону?

Згодом, зателефонувавши до юридичної компанії, я з’‎ясував, як потрібно було розрулювати мою ситуацію за законом. Зокрема, мені повідомили, що в першу чергу потрібно було письмово звернутися (отримавши відмітку на своєму примірнику листа) до керівника агентства нерухомості, висловивши бажання отримати назад гроші і пояснивши причини затримки. Якщо ж це не допомогло, то слід було звернутися до регіональну асоціацію ріелторів, до якої входить агентство «М». Вірніше, не просто в асоціацію, а в працюючий при ній Комітет захисту прав споживачів, до якого б і слід було направити лист зі скаргою на керівництво фірми (знову ж таки, отримавши відмітку на своєму примірнику листа), в якій пояснити причини ситуації, що склалася, додати копії договорів та угод. Якщо і це не допомогло, то залишався тільки один вихід - суд, який в моєму випадку, за словами юристів, з імовірністю в 99% став би на мій бік, причому я б міг спробувати «розвести» «М» ще й на компенсацію моральної збитку.

Останній розрахунок
Як би там не було, черв’‎ячок, наполегливо гризшій мою совість, був немилосердно знищено телефонним дзвінком прес-секретаря. На тлі моїх колишніх багатоденних очікувань подібна оперативність (навіть кава не встиг охолонути, чесне слово!) Здавалася чимось з області фантастики. Як, втім, і наступні слова дівчини. Від імені власника компанії «М» вона принесла мені персональні вибачення і запропонувала вирішити проблему полюбовно. Тобто завтра мені потрібно було під’‎їхати за такою-то адресою, де мені й обіцяли віддати експропрійовані «М» кошти в повному обсязі.

Що ж, ламати - не будувати, а забирати - не віддавати: на наступний день рівно о четвертій годині я вже стояв перед зазначеним напередодні адресою. Однак чим ближче я підходив до будівлі, тим більше мої очі округлювалися від подиву: я-то чекав потрапити в один з бек-офісів компанії «М», у крайньому випадку - в «партійну касу». Однак замість сяючого євроремонтом офісу мене зустріла зловісно зяюча глибина підворіття будинку дореволюційної будівлі. Дзвоню. Зачекайте хвилиночку. Чекаю. Незабаром чорну глибину підворіття заповнила ще більш чорна туша, нагадувала щось середнє між вагітним бегемотом і космічним човником. За мить з туші, що опинилася якихось неймовірних розмірів джипом, вийшов чоловік і запитав, чи я той самий Дмитро. Заковтнувши, я несміливо кивнув, оскільки темна підворіття була останнім місцем, в якому я б хотів зустріти цього чоловіка. Його голений череп а-ля Олександр Розенбаум був пошматував безліччю шрамів, очі, здавалося, були готові вийняти з тебе душу, а руки - розірвати джип навпіл. Довершували ж зловісний вигляд «делегата» крокодилові туфлі і крокодиляча куртка (сумнівів в тому, що чоловік добув і оббілувати бідну тварину самостійно, у мене не було ніяких).

На щастя, остаточно злякатися я не встиг - в мої руки перекочував конверт з 110 тис. руб. Відчуваючи його приємну пухкість, я зрозумів, чому чиновники завжди з такою охотою беруть хабарі. «Можу не перераховувати?» - Обережно поцікавився я. У відповідь чоловік посміхнувся такий крокодилячої посмішкою, що я зрозумів всю дурість мого питання. Підморгнувши на прощання, чоловік заліз на свого «бегемота» і поїхав кудись у справах. Я ж, сховавши конверт у кишеню, відправився в найближчий бар пропустити пару кухликів темного «Кружовіце», щоб відійти від останніх подій. А вже через півтора місяці я став щасливим володарем «одинички» в іншому будується РК теж неподалік від МКАД. Нехай операція у результаті і обійшлася десь на 20 тис. дорожче, ніж обрана в перший раз, але зате все пройшло набагато спокійніше і цивілізовано. Все-таки пити каву в офісі забудовника набагато приємніше, ніж спілкуватися на фінансові теми у темному підворітті з володарем крокодилячих туфель.
www.sob.ru