Володимир Горощук,
співвласник та СЕО компанії "Конструктив"
За різними оцінками, будівельний ринок просів на 65−75%. Що буде далі?
По-перше, через активні бойові дії, країна втратила частину виробничих потужностей будматеріалів на сході та півдні. По-друге, тепер значну роль у функціонуванні будівельного ринку відіграє держава і державне регулювання.
Адже нині через держбюджет перерозподіляється 75% ВВП, а через приватний — 25%. Тоді як до повномасштабного вторгнення було дзеркально навпаки. Така зміна балансу між державним та приватним секторами притаманна економікам країн у стані війни.
Ринок у цифрах
Тепер поглянемо на загальну картину будівельного ринку. Його обсяг стрімко скоротився через повномасштабну війну. Якщо у 2021 році він оцінювався у $27 млрд, то у 2022 році - вже у $8 млрд. А за підсумками 2023 року становив $10,5 млрд. Тобто за різними оцінками, будівельний ринок впав на 65−75%.
За оптимістичними сценаріями у 2024 році ринок в гривні може досягти рівня 2021 року. Це якщо ситуація на фронті не буде погіршуватися і обійдемося без нових потрясінь. Разом з тим, у доларовому еквіваленті отримаємо дещо інші цифри — приблизно $13,1 млрд. Це значно менше, ніж до великої війни.
Водночас внаслідок значних руйнувань житлової забудови та інфраструктури через обстріли РФ, запит на відбудову зростає. Відповідно і попит на будматеріали.
Співпраця з держзамовниками
Зрозуміла справа, що першою чергою йде відбудова критичної інфраструктури. Тобто на будівельному ринку зростає частка держзамовлень. Разом з тим, така співпраця має свої особливості:
- значний тиск органів контролю і перевірки на учасників закупівель;
- бізнес працює зі значним відтермінуванням платежу і фіксованим правом контрагента платити за товар чи роботи з вагомим простроченням контрактів (в той час, як з приватними замовниками можна було працювати за передплатою);
- компанії, які розвиваються, не можуть перескочити високу планку умов для підписантів контрактів з державою — а це не дає створювати робочі місця.
Тому подальше відновлення галузі значною мірою залежатиме від того, наскільки ефективно вдасться вибудувати діалог між бізнесом та державою, і створити сприятливі умови для учасників відбудовчого процесу. Попри всі негаразди, я вірю, що спільними зусиллями ринок впорається. Мотивація для цього висока.
Що в дефіциті і як вирішувати?
Наразі спостерігається дефіцит таких матеріалів, як мінеральна вата, залізобетонні вироби, окремі види сітки та геотекстилю. Через втрату Азовсталі складно прогнозувати ситуацію з металом. Гіпсокартон може також стати дефіцитним, оскільки Knauf втратив свої потужності в Соледарі. Багато матеріалів зараз імпортується, включаючи скління. Є проблеми з постачанням гідроізоляційних матеріалів та матеріалів для дорожнього будівництва. Очікується зростання дефіциту у більшості груп.
Учасники ринку ще не так сильно відчувають цей дефіцит, оскільки основними споживачами будівельних матеріалів є держава. Інше будівництво зараз призупинене. Однак, коли ці проєкти будуть відновлені, очікується великий попит, тоді як пропозиція значно зменшилася.
Як це вирішити? Є два основних шляхи. Перший — заміщувати дефіцитні матеріали імпортом. Другий — налагодити власне виробництво.
Володимир Власюк, CEO ДП «Укрпромзовнішекспертиза», голова комітету ТППУ з питань промислової модернізації, зазначав, що частка імпортних будівельних матеріалів на українському ринку зросла з 14% у 2021 році до 23% у 2023 році, що є негативною тенденцією для економіки. Тому другий варіант, на мою думку, є кращим з погляду стратегії та економічної стійкості України.
Коментарі