Олександр Рубанов: «Ми вже не повернемося до необгрунтованого, нестримного, шаленого споживання»

Президент союзу фахівців з нерухомості України Олександр Рубанов: Треба думати не тільки про те, як зробити квадратний метр дешевше, але і як зробити так щоб люди більше заробляли.

- Що зараз відбувається з іміджем рієлтора?
- Не секрет, що імідж професії знаходиться в жалюгідному стані. Ситуація, що називається, доведена до ручки. У великій мірі в цьому ми самі винні. Не змогли свого часу організуватися, поставити перед собою правильні цілі і завдання.

А починати будувати ринок треба було з формування єдиних професійних стандартів роботи. Відсутність стандартів а також професійних етичних норм і є на сьогоднішній день і є однією з основних проблем.

Рієлтор зобов'язаний пройти навчання, знати стандарти професії, а також повинен прийняти на себе якісь моральні зобов'язання. А у нас спочатку не було єдиного підходу до підготовки фахівців з нерухомості. У широкому сенсі, проблема полягає у відсутності єдиної професійної підготовки.

- Є шляхи виходу з цієї ситуації?
- Згадайте, раніше валютообмінні операції здійснювалися на базарах, на вокзалах і т. д. Людей, які займаються такою діяльністю, називали міняйлами. І якщо клієнт збирався скористатися послугами міняв, він йшов на великий ризик: або вигідно поміняти, або залишишся взагалі без грошей. Але існувала і альтернатива. Можна було прийти до банківської установи і поміняти валюту без ризиків, хоч і не так вигідно, як у мінял. Операції в агентських пунктах ліцензіювалися державою, і держава брала на себе частину відповідальності за якість послуги. І ось на якомусь етапі громадяни прийшли до розуміння, що краще звернутися в ліцензовану точку.

- Держава в результаті заборонило будь-які інші обмінні пункти, крім агентських.
-Так, але міняйли пропали значно раніше того, як законодавством були введені обмеження. Ситуація з ріелторської діяльністю дуже схожа. Коли свідомість людей доросте до відповідного рівня, коли люди почнуть розуміти, що краще звернутися в сертифіковану, ліцензовану, легально працюючу організацію, а не до якихось там «сірим», як їх називають, ріелторам, тоді проблема зникне сама.

- Так що ж робити? Існує якийсь план по врегулюванню ситуації?
- Є два варіанти розвитку подій: еволюційний і революційний. Еволюційний шлях передбачає, що пройде не менше 20-30 років, поки свідомість людей - споживачів і ріелторів, а насамперед споживачів - доросте до такого рівня, коли клієнт почне запитувати ріелтору: «За що я тобі плачу? З чого складається твоя послуга? »І це стане стимулом для ріелтора, щоб бути на висоті: мати відповідну освіту, підготовку, професійні навички.

- Тобто сам ріелтор тут не причому?
- А йому не треба! «Бабки» платять - і добре. Скільки ми намагалися впроваджувати різноманітні навчальні програми, курси підвищення кваліфікації, тренінги, сертифікацію, свідоцтва, - інтерес не великий. Мовляв, мені й так платять, я і так все знаю. Клієнт не запитує підтвердження професійної підготовки - значить і готується не треба. І тому у нас ріелторської діяльністю займалися всі, кому не лінь: від «жучки до внучки».

- Ви хочете сказати, що споживач формує вимоги до якості ріелторської послуги?
- Безумовно. Адже у нас дуже низька культура споживання. До того ж споживачеві в чомусь це вигідно. Адже він завжди може запитати: «Ну, чого це я буду платити тобі 5%? Ось тобі 100 баксів - і привіт ». Ось і виходить, що ріелтор не піднімає планку, бо йому не вигідно витрачатися на навчання. А споживачеві немає сенсу вимагати більш високої якості послуг, бо він, начебто, таким чином економить.

- Як же виховати споживача?
-Велику роль у формуванні цієї культури відіграють засоби масової інформації. Завдання донести до споживача про те, що є світова практика, міжнародні стандарти і т.д. І за відсутності наших, українських норм можна використовувати світовий досвід. А світовий досвід, і європейський зокрема, говорить про те, що оплачує послугу той, хто її замовляє. Існує три базові принципи - рієлтор діє: за дорученням, в інтересах і за рахунок клієнта. Якщо ріелтор говорить клієнтові, що працює для нього безкоштовно - він його обдурює.

- А революційний шлях в чому полягає?
- Це законодавче регулювання. Профільний закон про ріелторську діяльність - принаймні, на старті - зможе надати галузі якийсь вектор руху, опише базові принципи. Адже у нас слово «рієлтор» деякі до цих пір і вимовити не можуть, я вже не кажу про те, щоб написати без помилок.

У США і Європі становлення професії проходило еволюційним шляхом. У нас ринкові відносини тільки зароджуються, ми тільки починаємо звикати до поняття «власність». Ми вже розуміємо, що у нас є права, але ми ще не розуміємо, що у нас є обов'язки по змісту тієї ж нерухомості. Я ніколи не був прихильником законодавчого регулювання ринку, але іншого шляху поки не бачу.

- Але ж спроби прийняти закон про ріелторську діяльність робилися кілька разів. На якій стадії зараз перебуває процес? Закон пишеться?
- Так. Ми в цьому беремо участь. З 1997 року, якщо не помиляюся, це вже п'ята спроба.

- Є підстави сподіватися, що закон буде прийнятий?
- У нас є ця надія. Але професійне співтовариство ще в основній своїй масі не дозріло для такого закону. Дискусія ведеться. Є чимало прихильників, але є і супротивники. І їх теж чимало.

- Закон про ріелторську діяльність переструктурується ринок, укрупнити компанії. Адже криза і так витіснив дрібних гравців. Вони потихеньку відсіялися ...
- Я б сказав, не відсіялися, а розсіялися. Вони по колишньому функціонують. Просто тепер вони працюють не системно, епізодично. І потім, я не згоден з думкою, що гравці ринку будуть укрупнюватися. Чому?

- Ну, тому що збільшаться витрати на те ж навчання, потрібно буде створити юридичну особу, орендувати офіс, заплатити податки ....
- Безумовно, треба буде витратити гроші. Адже зараз, виходить, платить тільки легально працююче підприємство. А «вільний художник» податки не платить. Звідти і демпінг, звідти і небажання вчитися, проходити підготовку. І як результат - клієнт купує не якісну послугу.

-І при цьому не мало платить ...
- Звичайно, заробити на життя теж треба. Чим більш якісну послугу виявиш, тим більша ймовірність, що клієнт повернеться або порекомендує тебе близьким, знайомим і т.д. До поганого спеціалісту повторно звертатися не будуть: раз обпікся - і до побачення. Бути добре підготовленим - це вигідно.

- І все ж хочеться зрозуміти, кому з гравців ринку буде вигідний цей закон?
- Клієнту.

- Є якісь терміни прийняття закону?
- А це залежить не від нас. Якщо держава буде зацікавлена, воно швидко вирішить це питання. До цих пір, мабуть, було не до того. Тому говорити про терміни складно. Може бути, через півроку, може бути через рік, а може - взагалі ніколи.

- А якщо не закон, що ще може підштовхнути ринок? Чи можна зараз за допомогою, наприклад, публічних заяв у ЗМІ розгойдати ринок?
- Не в нашій ситуації.

- Чому?
- Тільки медійної активністю ринок не розгойдати. От якби люди сиділи на грошах, тоді дав сигнал - і ринок пішов. А зараз гроші у людей, може і є, але немає впевненості в завтрашньому дні. В результаті - купувати нікому.

Тому потрібно починати стимулювати внутрішній попит. Адже всім зрозуміло, що зовнішні інвестиції в тих обсягах, які були в 2006-2007 роках, до нас повернуться не скоро. У людей виробився імунітет, вони вже розуміють, що таке боргова яма, що таке необгрунтоване, нестримне, шалені споживання. Ми до цього вже не повернемося.

На жаль, у нас зараз немає такого поняття, як середній клас, який і є споживачем квадратних метрів. Треба думати не тільки про те, як зробити квадратний метр дешевше, але і як зробити так щоб люди більше заробляли. Щоб на реальний дохід вони могли дозволити собі купити квартиру, машину і т. п. Щоб вони мали стабільну роботу і високу зарплату. А виголошувати якісь заклинання, що ринок іде в ріст, поки рано. Скільки не кажи «халва» - в роті солодше не стане.

- Якщо позитивними прогнозами ринок не піднімеш, навіщо озвучувати негативні? Користь якась від цього може бути?
- За всіх говорити не можу. Але ті прогнози і коментарі, які надходять на ринок від Союзу фахівців з нерухомості України, засновані на статистичних даних. За допомогою математичного моделювання ми прораховуємо, як ситуація буде розвиватися найближчим часом. Цей прогнозний показник під собою має математичне обгрунтування. Це - не народна прикмета.

- У 2012 році на ринку ще буде спостерігатися стагнація?
- У цьому солідарні всі експерти. Я думаю, що і 2013 рік буде мало чим відрізнятися від 2012-го. У всякому разі, на докризовий рівень, якщо нам вдасться вийти років через 10, то це дуже оптимістичний прогноз.

www.zagorodna.com