9 червня 2020 року у Верховній Раді під №3618 зареєстрований проєкт закону про рієлторську діяльність в Україні, підписаний 32 народними депутатами. Серед підписантів більшість представляють партію «Слуга народу». Решта: один депутат від «Європейської солідарності», троє — від «За життя», двоє — від «Довіри», один — від «Батьківщини».Фронтменом виступив голова Комітету ВР з питань економічного розвитку депутат Д.Наталуха. Отже, маємо таке незвичне єднання депутатів багатьох фракцій на, здавалося б, незначному законопроєкті. Чи випадкове воно? Спробуємо розібратись.
Не будемо аналізувати численні дрібні помилки та порушення, які є в цьому проєкті, перейдемо зразу до корупційної вишеньки на торті. Хоча насправді їх там дві. Отже, перша й найбільш огидна «вишенька» полягає в тому, що якась приватна організація (з гучним ім’ям, але ж однак приватна) стає власницею нового інформаційного реєстру «індивідуальних реєстраційних номерів інформаційного паспорта об’єкта нерухомості в Єдиній інформаційній базі даних у сфері рієлторської діяльності відповідно до Закону України «Про рієлторську діяльність в Україні».
Причому внесення до цього реєстру інформації про об’єкт нерухомості, який підлягає купівлі/продажу або оренді, — обов’язкове! Автори законопроєкту пропонують навіть змінити Цивільний кодекс, заборонивши нотаріусу здійснювати угоди купівлі/продажу без зазначеного індивідуального номера.
Вам це нічого не нагадує? Невже хтось забув про недавно скасовану корупційну схему при оцінці нерухомості, яка вимагала реєстрації оцінок через приватні майданчики в Єдиній базі даних з оцінки за 1800 грн за кожну реєстрацію?
Мабуть, батькам-впроваджувачам схеми в оцінці дуже сподобалось отримувати шалені гроші за «чергування біля воріт», — інакше цю схему охарактеризувати не можна. Як казав відомий пан Черномирдін: «Ніколи такого не було, і ось знов». Бо знову намагаються пропхнути непотрібну послугу, щоб займатися здирництвом. Дивно бачити перелік депутатів, які підписали законопроєкт: або вони його не читали, або вирішили пристати до спілки, — інакше важко пояснити ці підписи.
Вдумайтеся тільки: кожна людина, яка хоче продати нерухомість, муситиме розмістити всю інформацію про цю нерухомість у відкритому доступі. В окремих випадках це просто з серії «викликаю вогонь на себе» у вигляді бандитів різного рангу. А може, хтось не хоче афішувати, що він продає свою нерухомість? Яке право має держава вимагати оприлюднення цієї інформації?
А головне, що ця інформація буде розміщуватися на сайті приватної компанії під назвою «Національна федерація фахівців у сфері рієлторської діяльності». На яких підставах приватній компанії делегуються такі повноваження? Запитання не риторичне, тому хотілося б почути відповідь від підписантів законопроєкту. Залишається сподіватись, що притомні депутати відкличуть свої підписи під таким законопроєктом.
Але це ще не все. Друга вишенька на торті — розуміння того, що за реєстрацію так званого «інформаційного паспорта об’єкта нерухомості» братимуть кошти, і чималі, оскільки очевидно: автори майданчиків і автори інформаційних паспортів — одні й ті самі. Але в разі прийняття цього законопроєкту їм ніщо не заважатиме встановлювати шалені тарифи на оплату такої самої електронної пошти. Хтось думає, що братимуть менше? Ну-ну…
Розчулюють процедури створення зазначеної Федерації: шляхом делегування по одній особі від кожної рієлторської асоціації. А хто доведе, чи то рієлторська асоціація, чи ні?
Знову ж таки — нічого не нагадує?
А як щодо Тендерної палати, яка складалася зі схожих асоціацій, котрих було близько 20? Вони тепер трансформуються в рієлторські, чи не так? І створять «потрібним» людям більшість, чи не так? І хтось скаже, що цього не видно неозброєним оком при читанні законопроєкту? Та невже?
Інша корупційна схема цього законопроєкту полягає у вимозі до рієлторів реєструвати кожен договір із замовником послуг. Тут постає питання — а чим такий договір на надання послуг відрізняється від будь-якого сервісного договору? Чому саме договори з надання консультацій стосовно нерухомості такі унікальні, щоб їх обов’язково реєструвати на якомусь сайті? А може, це відпрацьована на оцінці схема, коли платяться гроші за непотрібні послуги. Можливо, гроші невеликі, з погляду вартості нерухомості в Києві, та коли таких договорів багато, то це виливається у мільйон гривень на день — як було в оцінці. Всі пам’ятають істерику захисників схеми в оцінці, але ж ти дивися, Карл, немає майданчиків, і все працює без них. І ринок нерухомості чудово без них справляється! То навіщо придумувати нові непотрібні процедури? Щоб, знову ж таки, збагачувати певних «дуже важливих людей»?
Адже ні інформаційний реєстр, ні реєстр договорів із рієлторами нічого не дають, з погляду розвитку або захисту ринку нерухомості, то навіщо вони потрібні?
І насамкінець. Недавно побачила об’яву, в якій пропонувався будинок за сім тисяч гривень, куплений раніше «за розпискою». Хочете знати, що це означає? Виявляється, так продають, коли немає грошей на оформлення угоди купівлі-продажу в нотаріуса. Для таких людей будь-які витрати на оформлення угоди — істотні. Якщо доведеться платити за реєстрацію договору з рієлтором, а потім ще й отримання інформаційного паспорта, — ці витрати перевищуватимуть вартість, самої нерухомості. І це жахливо.
Прикро й неприємно, що депутати, замість зняття різних заборон, намагаються навісити на громадян непотрібні послуги, щоб наповнити чиїсь кишені. Придумують нові-старі схеми «чесного відбору грошей у громадян», знову потурають корупції. Невже впровадження корупційних схем в Україні ніколи не припиниться?..
Людмила Симонова, член Ради з матеріальних активів Міжнародного комітету зі стандартів оцінки (IVSC)
zn.ua/
Коментарі