Під час другої світової у Варшаві було знищено 84% будинків, на їхнє відновлення пішло близько 20 років, у Роттердамі відновлення 25 тис. будинків зайняло 14 років. З найсучасніших, але не менш трагічних трагедія в Новому Орелані, де було зруйновано понад 120 тис. будинків, а відновлення зайняло майже 7 років.
На даний момент з огляду на кількість пошкодженого житла нам потрібно буде відбудувати близько 38 тис. будинків. Без сумніву, із сучасними будівельними технологіями та світовою підтримкою ми зможемо це зробити швидше, ніж після другої світової. Але все-таки, щоб у країні відбудувалися розбиті міста та села, потрібно дуже багато часу. І насамперед йдеться про відновлення критичної інфраструктури. А життя тим часом триває вже зараз — це неозброєним оком видно по Києву, що відновився, який уже стоїть у пробках.
Але все ж таки, життя яким воно було, триває не для всіх. Важливе питання, яке зараз потрібно поставити, де жити сім'ям на період відновлення житлового фонду (а це роки). Варіантів вирішення питання чимало, але жодних ідеальних, звісно. З одного боку, «рятує» вимушена еміграція, з іншого — життя у сховищах (переважно тимчасових), у тих людей, хто має фінансову можливість — оренда житла або його купівля. Ще один варіант – мобільне житло (каркасні мебльовані будинки). До війни цей сегмент нерухомості став розвиватися як заміські забудови чи дачі. Сьогодні може трансформуватися у житло для постійного (але мобільного) перебування. І для цього є добрі приклади Європи та США.
Звичайно, концепція модульних будинків не є новою. Але у своєму сучасному форматі вона з'явилася після першої світової війни, коли у Великій Британії потрібно було швидко відновити житло, яке тоді розглядалося як тимчасове. Сьогодні ситуація змінилася, в тій же Британії будуються цілі котеджні містечка, які в першу чергу розглядаються як енергоефективні, екологічні та сучасні. А в Нідерландах, зокрема, збудовано багато модульного житла в районі Monnickendam.
Звичайно, в Україні ситуація і причина, через яку модульне житло будується (і як це робиться) дещо відрізняється від інших країн Європи. Зокрема, тим, що в основному модульні будинки створюються реально як тимчасові і більше схожі на бараки, ніж на нормальне житло. І створюються вони у форматі гетто — тобто відокремлено та десь у віддалених районах. У цьому полягає головна проблема такого типу будівництва. Але тут питання у тому, що сам підхід до мобільного житла треба міняти.
По-перше, місце забудови. Психологічне відчуження для людей, які вже втратили своє житло, просто добиває. Тому мобільне житло потрібно будувати не відчужено, а в межах існуючих спільнот. Це найкраще допомагає людям адаптуватися та інтегруватися у діюче суспільство. Бо “будинок там, де ми є”.
По-друге, швидкість та сталість. Існує кілька технологій швидкого будівництва, які за довгий час присутності на ринку нерухомості довели, що швидке не означає тимчасове. І це саме те, на чому треба сфокусуватися – на якісній, але швидкій забудові. Тобто не коробки, а нормальне житло, яке від традиційного відрізняється лише тим, що є мобільним. І сучасні технології дозволяють це зробити.
По-третє, увага до людей. Сьогодні багато речей потребує уваги. Але якщо людям не буде де жити, то не буде й мотивації все відновлювати. Люди - наш пріоритет і ми повинні про це добре пам'ятати.
Юрій Стецюк, засновник благодійного проекту «Будинок там, де ти», підприємець
https://www.zagorodna.com/uk
Коментарі