Реформування системи дозвільної документації на будівництво

В одному з останніх своїх виступів Сергій Тігіпко озвучив досить цікаві для учасників ринку нерухомості орієнтири, яким має слідувати реформування системи дозвільної документації на будівництво. Основним з них названо скорочення терміну отримання дозвільних документів до 60 днів.<br /><br />Складно втриматися від позитивної оцінки прагнень нової команди спростити вітчизняні бюрократичні хитросплетіння, полегшуючи життя інвестору. Однак, на мій погляд, не гонитва за формальним скороченням термінів повинна стати основною ідеєю модернізації. Складність і, одночасно, простота питання криється в необхідності зміни моделі функціонування публічної адміністрації, мірилом ефективної діяльності якої має стати можливість максимально оперативно, прозоро і недорого задовольнити потреби заявника (будь-то громадянина чи юридичної особи).<br /><br />Наведу простий приклад із сучасної дозвільної практики. Майже півтора року тому наше профільне законодавство (я маю на увазі Закон України «Про планування і забудову територій») спіткала революція: дві звичні стадії дозвільної документації (дозвіл на будівництво та отримання архітектурно-планувального завдання (АПЗ) були об’‎єднані в одну - отримання « містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки ». Здавалося б, спрощення в наявності. Однак паралельно закон ввів вимогу про розробку т.з. містобудівного обгрунтування для всіх об’‎єктів (за рідкісним винятком зведення об’‎єктів індивідуального будівництва!), що знаходяться за межами населених пунктів, або при відсутності в таких місцевих правил забудови. Зауважу, що до цієї категорії територій належить переважна більшість населених пунктів країни.<br /><br />За своєю суттю містобудівне обгрунтування - це елемент містобудівної документації, який покликаний вказати замовникові будівництва на ті умови, які повинні бути дотримані при проектуванні та забудові конкретної ділянки (див. ДБН Б.1.1.-4-2009). Одна з основних задач містобудівного обгрунтування - заповнити пробіл у містобудівній документації тих територій, на яких така документація у вигляді генпланів, схем планування територій і т.д., в силу різних причин відсутня. Цікавий підхід до вирішення поставленого завдання - замість копіткої роботи з розробки генпланів (тобто функції, яку повинна забезпечити публічна адміністрація, що діє для загального блага) обов’‎язок з розробки містобудівної документації покладається на конкретного забудовника, а значить і обтяжує інвестора. І це при тому, що раніше така задача (у вигляді видачі АПЗ) погано-бідно виконувалася органами влади (управліннями архітектури). Усе наведене вище - очевидний приклад побудови та функціонування адміністративної системи, основне завдання якої, нічого спільного не має із задоволенням потреб заявника (забудовника та інвестора). На жаль, опублікований проект Містобудівного кодексу не наважився знайти підхід до вирішення цієї проблеми.<br /><br />Обмеження термінів видачі дозвільних документів (навіть до фантастичних 60 днів) при збереженні status quo у принципах функціонування дозвільної системи, на мій погляд, не принесе бажаного позитивного результату. Змінити концепцію функціонування державної дозвільної системи, розгорнувши її обличчям до потреб і потреб ринку, - ось, воістину, гідна завдання для масштабу представників нової владної команди. Будемо сподіватися, що цього разу, косметичними змінами в гірший бік, відскіпатися не вдасться.<br /><em>Владислав Кисіль ККД Консалтинг Партнер<br />www.building.ua</em><br />