Який порядок спадкування?

Спадок можна отримати у разі смерті громадянина або визнання його померлим у встановленому законом порядку.

* Спадкування здійснюється: за законом;
* За заповітом.


* Спадкування за законом здійснюється у випадках: коли спадкодавець (померла особа) не залишив заповіту,
* Коли заповіт визнано недійсним у встановленому законом порядку,
* Якщо всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини,
* Якщо всі спадкоємці померли до відкриття спадщини (тобто до смерті спадкодавця).

Якщо на майно складено заповіт - має місце спадкування за заповітом.

Можливо також одночасно спадкування і за законом, і за заповітом. Ця ситуація виникає, коли заповіт складено не на все майно або є спадкоємці, які не вказані в заповіті, але мають право на обов'язкову частку або, якщо заповіт визнано частково недійсним.

Законодавство передбачає випадки переходу спадкового майна до держави:

1. якщо спадкодавець заповідав державі все майно або частину його,

2. якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом,

3. якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини,

4. якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування,

5. якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщини.

Спадкоємцями можуть бути особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти, зачаті за його життя і народжені після смерті спадкодавця, але якщо вони народилися протягом дев'яти місяців після його смерті.

Спадкоємцями не можуть бути особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або кого-небудь з спадкоємців з метою отримання спадщини або здійснили замах на їхнє життя.

Для усунення такого громадянина з числа спадкоємців до нотаріальної контори надається копія вироку суду, з якої видно, що злочин здійснено з метою отримання майна спадкодавця. Не можуть успадковувати за законом батьки після смерті дітей, якщо у відношенні їх вони були позбавлені батьківських прав за будь-яких підстав.

Спадкування за законом здійснюється в порядку черговості.

* До першої черги спадкоємців відносяться: діти (у тому числі усиновлені),
* Дружина і батьки (усиновителі) померлого,
* Онуки і правнуки, якщо на момент відкриття спадщини немає в живих того з батьків, який призивався б до спадщини.

Спадкоємці першої черги успадковують майно в рівних частинах.

* Якщо немає спадкоємців першої черги або якщо вони не прийняли спадщину, то до спадкування закликаються спадкоємці другої черги: брати і сестри померлого,
* Його дід і бабуся з боку матері і з боку батька.

Особливою категорією спадкоємців за законом є непрацездатні особи. До них належать особи, які перебували на утриманні померлого не менше одного року до моменту його смерті і були непрацездатними на момент його смерті. При наявності спадкоємців першої або другої черги, утриманці успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Порядок успадкування предметів домашньої обстановки та вжитку відрізняється від загальних правил наслідування. Ці предмети передаються тим спадкоємцям, які проживали спільно зі спадкодавцем не менше одного року до моменту його смерті, незалежно від їх черги і від їхньої частки в загальній масі спадкового майна. До предметів домашнього вжитку не відносяться предмети розкоші і предмети, які мають історичну, наукову або іншу цінність.

При спадкуванні за заповітом, заповіт має бути складений у письмовій формі, підписана заповідачем особисто і нотаріально завірене. Не можна складати заповіт через представника. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало неясностей чи суперечливих тлумачень. За засвідчення заповіту заповідач сплачує держмито у розмірі 0,05 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян.

Законодавство передбачає випадки, коли заповіту посвідчуються певною категорією посадових осіб і прирівнюються до нотаріально завіреним. У цих випадках сплачується держмито в тому ж розмірі.

Воно може бути складено на користь будь-якої особи або кількох осіб, на користь держави або організації. Заповідач може заповідати не всі своє майно, а лише його частину, тоді частина майна, яка не була заповідана, передається спадкоємцям за законом.

Незалежно від переліку спадкоємців, яких визначає спадкодавець у своєму заповіті, право на частку в майні матимуть:

* Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі й усиновлені),
* Непрацездатна дружина,
* Непрацездатні батьки (усиновителі) і
* Утриманці померлого.

Частина кожного з них буде не менше двох третіх частини, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частина).

Заповідач вправі в будь-який час змінити або скасувати заповіт, склавши новий в тому ж порядку. Кожне наступне заповіт скасовує попередній, в повному обсязі або в частині, в якій він йому суперечить.

* Заповіт може бути визнано недійсним, якщо: особа, яка склала його, було недієздатним або не могло розуміти значення своїх дій, що встановлено у судовому порядку;
* Не дотримана обов'язкова письмова, нотаріально завірена форма заповіту;
* А також інші випадки.

Якщо заповіт визнається недійсним у повному обсязі, то спадкове майно переходить до спадкоємців за законом, а за їх відсутності - до держави.

Для того, щоб стати власником спадкового майна, необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадщина відкривається з моменту смерті спадкодавця або з дня визнання особи померлою. Дії, що свідчать про прийняття спадщини, є єдиними як для спадкоємців за заповітом, так і для спадкоємців за законом і можуть бути проведені особисто спадкоємцем або його представником.

Але спадкоємець, який прийняв спадщину, не має права розпоряджатися спадковим майном (продавати, закладати, дарувати тощо) до закінчення шестимісячного терміну з дня відкриття спадщини або отримання свідоцтва про право на спадщину.

За видачу свідоцтва сплачується держмито у розмірі 0,5% від суми спадщини.

Після отримання свідоцтва про право на спадщину, спадкоємець може розпоряджатися майном на свій розсуд.
www.zagorodna.com