Чи на всі земельні ділянки поширений мораторій на продаж землі?

Повернемося ще раз до цього питання. Адже встановлення тимчасової заборони на відчуження земель для товарного сільськогосподарського виробництва і для особистого селянського господарства стало причиною пошуку легальних схем оформлення угод, а в деяких випадках взагалі зупинило такий продаж.
З землею для товарного сільськогосподарського виробництва більш ніж зрозуміло, на їх відчуження встановлений можна сказати безумовний мораторій, а що стосується земель для особистого селянського господарства, то тут є варіанти. Насправді не всі землі, які підлягають використанню для ведення особистого селянського господарства підпадають під дію мораторію. Для того що б чітко розуміти це, необхідно проаналізувати ще раз норму Земельного кодексу, якою встановлено мораторій.

Підпункт б) п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України говорить наступне, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр і про ринок землі не допускається

«Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" і "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" і "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 06.10.2004 р.. N 2059-IV, від 09.02.2006 р.. N 3415-IV, від 19.12.2006 р.. N 490-V, від 28.12.2007 р. N 107-VI) ».

Таким чином, під дію мораторію підпадають землі для товарного сільськогосподарського виробництва та для ведення особистого селянського господарства, які виділені в натурі власникам земельних часток (паїв). Звернемо увагу на слово «виділені». Згідно з п. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної та комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були більш раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Як бачимо виділення це один із способів отримання земельної ділянки у власність. Є й інші - спадщина, придбання, безоплатна приватизація. Так як згідно з п. 15 Перехідних положень не можна відчужувати земельні ділянки для особистого селянського господарства, які виділені в натурі (на місцевості), то на отримані іншим способом ділянки землі для особистого селянського господарства мораторій не поширюється. Це вже відомо всім і цю толі «дірку» в законодавстві використовують всі торговці і нотаріуси. Тут діє певний порядок. Пропозицію про покупку земельної ділянки починається із запитання про те, яким чином земельна ділянка потрапила у власність продавця. Якщо в акті зазначено, що ділянка придбана згідно договору (дарування, міни, купівлі - продажу) »все, питань не виникає. У даному випадку операція може бути здійснена. Якщо ж у державному акті зазначено, що підставою для придбання земельної ділянки є рішення місцевого органу самоврядування або розпорядчий документ державного органу, то така ділянка вже вважається виділеним і на нього поширюється дія мораторію. Операцію робити не можна.

Але, такий висновок не завжди, не у всіх випадках є обгрунтованим. Досить згадати, що підпунктом г) п. 4 Прикінцевих положень Земельного кодексу України встановлено, що Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк після опублікування цього Кодексу повинен вжити заходів щодо забезпечення потреб вчителів, лікарів, інших працівників соціальної сфери, що проживають у сільській місцевості, а також громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та евакуйовані із зони відчуження, переселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, які проживають у сільській місцевості, у земельних ділянках для ведення особистого селянського господарства і садівництва у межах норм безоплатної приватизації, а також для городництва і сінокосіння за рахунок земель запасу та резервного фонду. Як видно з вищевказаної норми жителі сільської місцевості, які не отримали право на земельну частку пай, можуть претендувати на виділення земельних ділянок з резервного фонду, в тому числі і для особистого селянського господарства. Таким чином, такі власники отримують земельні ділянки шляхом виділення, і підставою буде рішення місцевого органу самоврядування або розпорядчий документ місцевого органу влади. Побачивши такий державний акт можна спочатку припустити, що земельна ділянка, зазначений у ньому, підпадає під дію мораторію. Насправді немає. Повернемося до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України та ще раз прочитаємо підпункт б) і звернемо увагу на фразу «виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв)». Виходячи з цього можна стверджувати, що земельні ділянки, отримані у власність жителями села для ведення особистого селянського господарства шляхом виділення цих ділянку але з резервного фонду це не земельні ділянки, отримані власниками земельних часток (паїв). Це означає, що жителі села, які отримали ділянки для особистого селянського господарства шляхом виділення їм цих ділянок із земель резервного фонду можуть вільно їх відчужувати не побоюючись мораторію.

Залишилось визначити яким чином відрізнити земельну ділянку для особистого селянського господарства виділений в натурі на місцевості власнику земельної частки (паю) від аналогічного земельної ділянки, який виділено з резервного фонду. В актах це не зазначено. Тому необхідно надавати додаткові документи. У деяких випадках нотаріуси вимагає підтверджує довідку із сільради про те, що ділянка отримана не шляхом виділення земельної частки (паю). Але, більш доцільно було б вимагати рішення місцевого органу самоврядування або розпорядчий документ органу влади, на підставі якого видано акт.
www.zagorodna.com/uk