Суть закону
Слід зазначити, що зміст закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відповідає більшості раніше задекларованих ідей і принципів у частині спрощення та удосконалення дозвільних процедур у будівництві, і може призвести до протилежного ефекту. Дані висновки грунтуються на наступних нормах документа:
- Законом не передбачено перехідний період для впровадження передбачених новацій, він вступає в силу в цілому з моменту його опублікування. У той же час, вступ в силу закону призведе до призупинення ряду дозвільних процедур, реалізація яких буде стримуватися відсутністю 28 підзаконних нормативних документів (відсильні норми на які містяться в документі). Наприклад, отримання містобудівних умов та обмежень на забудову, одержання декларацій на початок будівельних робіт, отримання будівельного паспорта і т.д.
- Про реальність задекларованих спрощень, ми зможемо судити після вивчення поки неіснуючих 28 підзаконних нормативних документів. Забудовники, що реалізовують проекти 4-5 категорії складності (наприклад, будівництво офісних, торгових центрів і тд) спочатку можуть не наедятсья на будь-які спрощення, їх вони явно не торкнуться, дотримуючись норм закону. Слід зазначити, що чинний закон України «Про планування і забудову територій» містить меншу кількість відсильних норм і відповідно має більш прикладний і прогнозований характер застосування. Практика свідчить про те, що терміни, встановлені законами, істотно видозмінюються в результаті їх підзаконного нормативного тлумачення. Так видача містобудівних умов і обмежень забудови вже сьогодні повинна відбуватися в теченіе14 днів (стаття 23 закону України «Про планування і забудову територій»). У той же час даний термін видозмінюється, як і сама процедура видачі згаданого документа на підставі підзаконних документів. Таким чином, чим більше підзаконних документів, тим вище ймовірність спотворення законодавчої норми і закладених в ній спрощень.
- На противагу впроваджуються спрощенням «створюється» орган з безпрецедентним повноваженнями - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Вони, звичайно, вже існують, але поки не можуть безперешкодно призупиняти будівельні проекти, визнавати факт самовільного будівництва і т.д
Список проблемних аспектів, незачеплених в пропозиції Президента України, можна продовжити ...
Працюючи протягом 10 років у сфері правозастосування в будівництві, мені щиро не зрозуміло - навіщо знищувати збалансовано працюючу дозвільну систему в будівництві при цьому створюючи щось, засноване на 28 підзаконних нормативних документів, про зміст яких можуть здогадуватися лише майбутні автори-розробники. Невже, автори реформи вважають, що основна проблема будівельного ринку - це законодавчо встановлені терміни отримання дозвільних документів. Та це проблема була успішно вирішена завдяки прийняттю закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», згідно з яким всі терміни видачі дозвільних документів встановлюються законами, а якщо таким не встановлені становлять 10 робочих днів (стаття 41). Так, що ж тоді реформується?!
Забудовники, навіщо Ви себе прирікаєте на нові дозвільні поневіряння?! Дійсно, закон вкрай вигідний системі органів виконавчої влади, вигідний органам ДАБК, вигідний новим митарям будівельного ринку - саморегульованим будівельним організаціям, навіть вигідний приватним забудовникам, але навіщо девелоперу така законодавча нестабільність і невизначеність, яка навряд чи буде сприяти інвестиційної привабливості будівельного ринку.
Підводячи підсумки, вважаю закон «Про регулювання містобудівної діяльності» кроком назад у розвиток і вдосконалення будівельного законодавства, особливо у порівнянні з чинною редакцією Закону України «Про планування і забудови території», норми якого можна було удосконалити, не створюючи стресових ситуацій для ринку.
Доценко-Білоус Наталія Олександрівна, старший юрист ЮФ "Василь Кісіль і Партнери"
Коментарі