• {{ item.product_type }}

    {{ item.brand_name }}

    {{ item.product_name }}

    {{ item.old_price }} грн/кв.м

  • Список повідомлень порожній

Архітектура - специфічна форма суспільного буття

Читать статью на русском

Архітектура

Україна

27.06.2012

Архітектура - специфічна форма суспільного буття фото
Архітектурна наука свідчить - архітектура є специфічна форма суспільного буття, процес пізнання і перетворення суспільством середовища життєдіяльності людини відповідно до її матеріальних та духовних потреб.
Читайте також: Найбільшу і найдорожчу в світі скульптуру побудують в Абу-Дабі
Архітектурна діяльність перетворює матеріальний світ людини в природне середовище, її життєвий простір.

Разом з тим є ще не менш поширене хрестоматійне судження: «архітектура - мати всіх мистецтв». Твори архітектури і мистецтва об'єднує те, що вони є штучними формами - результатом цілеспрямованої діяльності людини.

Однак, на відміну від мистецтва, основне завдання якого створення естетичної цінності, архітектура створює цінності матеріально практичні - будівлі, споруди та їх комплекси, що мають цілком певне утилітарне значення - функцію.

Споживчу цінність продуктів художньої творчості складає образ, а матеріально-речова його форма є лише носієм образу. Естетична цінність твору архітектури виявляється лише як одна із сторін практичної його значущості.

Однак, естетичні якості сучасної архітектури, всестороння гармонізація її з навколишнім середовищем все більш і більш стає найважливішим, якщо не вирішальним фактором, який визначає комерційний успіх будь-якої будівельної затії. Особливо, коли мова йде про житло або громадських будівлях.

Естетичні якості сучасної архітектури поряд з досконалістю функціонально-технічних і економічних показників, які в умовах сучасної глобалізації набувають уніфікований характер в подібних природно-кліматичних і ментальних умовах, все більше стає товаром. Тому всякі спроби економити на якості архітектури рано чи пізно ведуть до програшу в конкурентній боротьбі.

«Непривабливий літак не літає» - говорив Андрій Миколайович Туполєв. «В негарному будинку некомфортно живеться ...» - підказує людині підсвідомість. Інше питання, що красиво, а що - ні.

Представлення про красу, як про художню, соціальної, структурної та матеріальної гармонії архітектурного середовища та окремих архітектурних форм, які емоційно сприймаються і усвідомлюються людиною, постійно змінюється. Але все нове, будь-який відхід від усталених на певний момент канонів в мистецтві - будь то архітектура, музика, живопис, театр і т.п., але те що вчора більшістю суспільства сприймалося «в штики», як щось брутальне, завтра стає звичним і зрозумілим. Є тому в історії тьма прикладів зміни стилів, канонів і ордерів. Саме в цьому зв'язку, очевидно, і слід розглядати соціальний скептицизм по відношенню до мови сучасної архітектури.

Все нове, небачене раніше створює у людей спочатку відчуття тривоги, невпевненості і невизначеності, втрати спокою, звичного перевіреного усталеного якості.

Почуття ці особливо загострюються в нашій вітчизняній дійсності в період докорінної перебудови соціально-економічної та політичної формації, в атмосфері зміни ідеалів і абсолютно виправданою масової соціальної незадоволеності. Будемо справедливі!

Чого гріха таїти, далеко не завжди і не всі сучасні архітектурні витівки Києва зроблені майстерно і з належним пієтетом по відношенню до характеру і особливо до масштабу забудови, що склалася, до природного оточення, до розумного функціональному використанню території.

Але як би не були брутальні ці приклади, (хоча навряд чи варто, як мовиться, «називати прізвища» - це нічого не змінить) це і не привід для повернення до «цегельному стилю київських підрядників» кінця ХІХ - початку ХХ століття або, скажімо, до «гранжу», переспіви вже заспіваних мотивів і мелодій. До цього в запалі кон'юнктурних архітектурно-політичних чи, швидше, політико-архітектурних баталій нас намагаються спонукати деякі «ультра критики» сучасної архітектурної практики.

Ніхто не намагається в літературі говорити сьогодні мовою великої «Повісті временних літ» або будувати музику на ладах безсумнівно чудових Веделя і Бортнянського. Безумовно, потрібно йти вперед, вперед і тільки вперед в загальному руслі розвитку та еволюції сучасної світової архітектури (стільки років ми пасли задніх!). Робити це, звичайно ж, потрібно виважено і делікатно по відношенню до вічних цінностей архітектури Києва, бо все інше - це рух «вгору по сходах, що йде вниз».
Андрій Малафєєв Глава наглядової ради,
Інститут Міського Цивільного Проектування
Building.ua

Теги:

архітектура

Коментарі

До цієї новини немає коментарів

Читайте також

Используя сервисы Zagorodna.com, вы соглашаетесь с Политикой использования файлов cookie. Мы используем файлы cookie, необходимые для аналитики, персонализации и рекламы.