Тонкощі податку «на нерухомість»

Питання доцільності введення податку на нерухомість і процедури його імплементації є скоріше економічній, ніж юридичною категорією.

Спочатку - трохи про історію введення закону.

Як відомо, податок на нерухомість як один з видів місцевих податків був передбачений ще Законом України «Про систему оподаткування», який був прийнятий в пакеті перших законів незалежної української держави. У той же час, до імплементації ніколи не доходили руки у народних обранців зважаючи на низку об'єктивних і суб'єктивних причин, через що спеціального регулювання на цей рахунок не існувало.

Податок «матеріалізувався» в Україну з прийняттям Податкового Кодексу, стаття 265 якого передбачає податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «застосування» якого повинно було бути здійснене з 01.01.2012. Влітку 2011 р. був прийнятий закон про перенесення терміну вступу в силу закону до 01.07.2012, що слід обгрунтувати неготовністю єдиної системи реєстру прав на нерухомість, наявність якої є логічною передумовою для адміністрування даного виду податку.

Несподіванкою для багатьох був той факт, що податок застосовується тільки до житлової нерухомості, об'єкти нежилого (комерційної) нерухомості не є об'єктом оподаткування, що викликало ряд запитань у громадськості. Існуюча редакція закону визначає, що базою оподаткування є житлова площа об'єкту житлової нерухомості і передбачає ряд пільг, зокрема, звільнення одного об'єкта нерухомості від оподаткування, - для квартири - 120 м, житловий будинок - 250 м.

Таким чином, особа, яка має у власності один об'єкт нерухомості - квартиру або будинок, житлова площа яких не перевищує 120 і 250 м відповідно, не буде нести податкового навантаження. Законодавча ініціатива передбачає змінити принцип оподаткування, закріплений вище і визначити базою оподаткування ВРЮ площа об'єкта житлової нерухомості, а не тільки житлову площу, що істотно збільшить податкове навантаження.

З урахуванням вищевикладеного варто виділити такі основні позиції:

1.Налог на нерухомість - є нормальним явищем в цивілізованому світі і не варто драматизувати цей факт. Рано чи пізно ми прийшли б до необхідності його введення, - на органи місцевого самоврядування в силу закону покладено маса зобов'язань щодо підтримання благоустрою населених пунктів, в тому числі і в частині підтримки в належному стані об'єктів нерухомості, багато з яких вже давно знаходяться в приватній власності . Зважаючи бюджетного дефіциту, таки е зобов'язання не можуть виконуватися, через що я вважаю, що за умови направлення отриманих від нерухомості податків в потрібному напрямку, цей податок виправданий.

2. Світова практика знає декілька формул, за якою обчислюється цей податок, як у прив'язці до квадратного метру (те, що намагаються ввести в Україну), так і в прив'язці в ціні придбання (оціночної або транзакційної вартості) активу (наприклад, Каліфорнія, США). З урахуванням викладеного вище, те, що ми маємо в Україну, не є нашим «винаходом».

3. За умови збереження пільги по звільненню за існуючим принципом, можна бути впевненим в тому, що збільшення податкового навантаження, що передбачається законом, не торкнеться соціально незахищених верств населення, які в більшості своїй не можуть похвалитися величезними площами власної нерухомості.

4.Якщо ми говоримо про принцип «соціальної справедливості», то розумно і логічно було б говорити про поширення податку також і на об'єкти комерційної (нежитловий) нерухомості. Важко собі уявити малозабезпечених громадян, які мають об'єкти комерційної нерухомості, - в даній ситуації податок знайшов би своїх «жертв».

5. Імплементація цього податку є, на нашу думку, цілком реальним проектом, зважаючи на особливості статусу об'єктів нерухомості, які підлягають реєстрації в реєстрі, в зв'язку з чим адміністрування податку стане питанням налагодженої кооперації між Держреєстр і фіскальними органами. Якщо згадати історію, то свого часу основним рушійним фактором для введення реєстру прав на нерухомість, були саме фіскальні інтереси, - а саме для цілей оподаткування такої нерухомості. Багато органів місцевого самоврядування давно затвердили відповідні інструкції і ставки податків для власних територіальних одиниць, як це було передбачено податковим кодексом.

Тимур Бондарєв Керуючий партнер, керівник практики нерухомості і будівництва,
Arzinger
Building.ua