Що буде з ринком землі після мораторію?

Чесно кажучи, я до сих пір не зрозумів, чому американці так перейнялися, що буде з ринком землі в Україні після скасування мораторію на її продаж.

Саме тому, скористався нагодою і приїхав у Донецьк, де 22-го листопада в конференц-залі ресторану «Централ'» проходила конференція, організована Проектом Агентства США (USAID) за підтримки Національного прес-клубу «Українські перспективи».

Назва заходу формулюється дуже довго, вибачте, але змушений привести його повністю: «Як формуватиметься земельний ринок в Україні після скасування Верховною Радою мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення и який вплив матіме запровадження ринку земель на сільське господарство».

Як повідомлялося раніше тижневиком Дзеркало тижня від 22.11.11. Цитата: "Мораторій на продаж сільськогосподарських земель в Україні може бути продовжений до 1 січня 2013 року."

Найдивовижніше для мене було те, що оцінка можливої ​​перспективи американськими фахівцями, зокрема керівником проекту Даніелем Тім'ям, не відрізнялася від тих прогнозів, які робили наші аналітики: юрист проекту Павло Кулинич, керівник напрямку розвитку ринкової інфраструктури Микола Гриценко та Олег Стоянов - фахівець з фінансуванню невеликих і середніх сільгоспвиробників. Це все наші люди, прекрасно орієнтуються в даній темі, що й довели своїми доповідями на конференції. Мета ж проекту - просвітницька робота серед аграріїв, яка ведеться у двох напрямках: забезпечення юридичною підтримкою сільгоспвиробників та роз'яснення механізму реалізації їх прав на землю.

Говорити про проект Закону про ринок землі, який вніс на розгляд Кабінет Міністрів, поки немає сенсу - він ще буде змінюватися і доповнюватися. Але, оскільки рано чи пізно документ з тими чи іншими поправками буде прийнятий і, відповідно, знято мораторій на продаж землі, аграріям треба знати, на які підводні камені вони можуть натрапити в цей момент. Такі ж не можуть не виникнути, тому що Закон не прийнятий навіть у першому читанні, а дія мораторію припиняється вже в перший день наступного року. А формальне прийняття Закону мало що дасть без відповідного набору інших нормативних актів, що стосуються обороту земель.

Наприклад, за прогнозами фахівців, у перший рік відкриття ринку може бути виставлено на продаж близько мільйона земельних паїв, ну а в наступні роки кількість пропозицій буде становити не більше 2% від мільйона. Така ситуація, що межує з ажіотажем, може дозволити деяким бажаючим поживитися збити ціну на землю. Як цього уникнути?

Гаразд, землю розпродали, що далі? Не можна не враховувати фактор посилення конкуренції з боку європейських виробників сільгосппродукції. У цих умовах окремі фермерські господарства повинні будуть об'єднатися для узгоджених дій з вирощування та продажу оптових партій, інакше перекупники отримають левову частку вартості продукції.

В країні вже є приклади такого об'єднання в Криму, в Нижньогірському районі, де в селі Садовому вирощують і відправляють на експорт сотні тонн помідорів і огірків. У Чернівецькій та Кіровоградській областях створені кооперативи з переробки товарних партій молока. Але ці окремі приклади - крапля в морі, поки що це явище розповсюдження не отримало і ніхто досвід подібних господарств широко впроваджувати не збирається.

Добре, почнуть з'являтися такі об'єднання масово, а тут виникає необхідність створення оптових ринків, до яких селяни мали б безпосередній доступ. А в Україні кількість таких великих торгових точок можна перерахувати по пальцях.

Але, навіть отримавши землю у власність, аграрій буде мучитися на ній нітрохи не менше, ніж до цього. Вже відомо, що банкам невигідно давати кредити в заставу під землю, оскільки реалізувати її не так просто, то возитися з цією процедурою банкірам радості мало. Але законодавців сьогодні такі «дрібні» проблеми не хвилюють, вирішувати ці питання вони не збираються.

Навіть така мала кількість наведених прикладів змушує задуматися про те, що прийняття Закону ще не гарантує належного функціонування ринку земель, а ризик неправильного проведення земельної реформи залишається досить високим. Тобто в результаті ми можемо отримати таку ж «дику» приватизацію землі, яку пережили в 90-х роках в промисловості.

Саме проти такої приватизації і виступає сьогодні більшість селян, які відчувають, куди приведуть «благі наміри» уряду.

Тому й інтерес заокеанських консультантів до майбутнього ринку українського чорнозему здається далеко не випадковим.

www.zagorodna.com