Проблеми екології та їх вирішення

В кінці 80-х років уже минулого століття, я будував собі перший великий і просторий, як тоді і мріяв, будинок в нинішній, вже, межі Києва. Комплекс тісних радянських квартир і комуналок притаманний кожній людині мого і старшого покоління. Тому будинок мій був величезним, з високими стелями, просторими кімнатами, що перетікають просторами, еркерами, другим світлом та іншими архітектурними шедеврами, в повній мірі властивими і нинішньому індивідуального будівництва. Будувала, власне кажучи, бригада будівельників. Я ж був «Забудовником», - тобто ідея, ескіз, планування, забезпечення матеріалами, узгодження, і пр. Сьогодні, основна кількість приватних будинків, будується точно так само.
Тоді я, як і більшість зараз, не замислювався над екологічною якістю матеріалів, з яких будував, над оптимізацією тепловтрат (згадайте, скільки коштував газ і електроенергія в 1988-1991 р.р.). Головним для мене тоді була кількість квадратних метрів в моєму домі і придумана мною планування. У тому будинку я, на щастя, не живу.

Значно пізніше, в силу службових обов'язків в області альтернативних та відновлюваних джерел енергії, і як людини допитливого, мене зацікавили фізичні процеси, що протікають в будинку. Вивчивши їх, почав придивлятися до сучасних палацах і вілл, швидкими темпами зводиться навколо Києва. І зрозумів, що, незважаючи на стрімко збільшується різноманіття сучасних будівельних матеріалів і технологій, живий і торжествує в кожному з нас радянський комплекс неповноцінності тісних малогабаритних квартир і дешевої енергії. Із сучасних матеріалів будують такі ж, на вид шикарні (в міру індивідуального культурного розвитку) і величезні будинки, як будував і я. Але такі ж ущербні. Дуже точно підмітили це іноземні архітектори, висловивши у розмові свою думку: «Ви будуєте не житлові будинки, а токсичні термоси або розкішні склади-холодильники».

Ви не помічали, проїжджаючи по околицях великих і малих міст, скільки коштує вже занедбаних цегляних коробок з зяючими провалами вікон і ознаками запустіння? Але ж чималі гроші вкладені в таку кількість бетону, цегли, котлованів, роботи техніки та інше. По суті, велика частина цих грошей зарита в землю й викинуто на вітер. А серед готових, недавно побудованих будинків, рідко зустрічаються будови, що викликають своєю архітектурою повагу, а не жаль і подив.

У нашу свідомість міцно впроваджено сформований рекламою стереотип будівництва сучасного котеджу - цегла, пінобетон, газобетон, мінвата, утеплена мансарда, паро і гідробар'єр, блок-хауз, пластиковий сайдинг, 2-3, а то і 4 поверхи, велика кількість кімнат, ламінат на підлозі, кахель. Найкращим варіантом опалення вважається газовий котел з автоматикою, електричні або водяні «теплі підлоги», водяні конвекційні радіатори, електробойлери. Покрівля обов'язково металочерепиця або бітумна черепиця типу «Катепал». У дешевшому варіанті «єврошифер», - пресований картон, просочений фенолформальдегідом. Ось до цього і прагнуть практично всі «Забудовники». І більшість з них у холодні зими перебираються з своїх котеджів у міські квартири з централізованим опаленням або посилено опалюють 1-2 кімнати (з 7-9 наявних), де відпочивають, їдять і сплять. Ті ж, хто опалює весь будинок, мабуть може собі дозволити настільки дороге задоволення - обігрівати навколишнє середовище. У будинку-термосі з пінополістиролу на опалення витрачається менше, але й дихати в такому будинку, особливо взимку, значно важче і шкідливішим. У нас виходить так, що висока капітальність зовнішніх стін (бетон, цегла, шлако-піно-та ін блоки) поєднується з дуже невисокою енергоефективністю та екологією, що створює великі проблеми в експлуатації і в самопочутті мешканців. А реклама нам постійно підносить нові і новітні технологічні рішення та розробки. Як, наприклад, побудувати будинок, в якому немає повітря і яку потім встановити систему кондиціонування, вентиляції, озонації, іонізації, зволоження та ін
www.zagorodna.com