• {{ item.product_type }}

    {{ item.brand_name }}

    {{ item.product_name }}

    {{ item.old_price }} грн/кв.м

  • Список повідомлень порожній

Як продали Кончу-Заспу

Читать статью на русском

Афери з нерухомістю

Київська область

09.04.2011

Як продали Кончу-Заспу фото
Читайте також: Забудовник «Казкова оселя» кинув сім'ї загиблих та ветеранів АТО на квартири у Луцьку
23 березня Генпрокуратура повідомила, що розпочала судовий процес за повернення в держвласність нерухомості на великій території в Кончі-Заспі (24 га землі, 27-й км Столичного шосе).

Тут розміщувалося військове містечко № 247. До Окружного адміністративного суду Києва подано позовну заяву з проханням скасувати наказ міністра оборони від 30 червня 2005 року.

Батальйон пішов. З'явилися банкіри


На наш погляд, інформація з категорії сенсаційних. У 2005 р. це військове містечко було продано маловідомої київській фірмі «Оста плюс», за якою, як стверджували ЗМІ, проглядаються інтереси двох братів - Сергія і Олександра Буряків - відомих політиків, бізнесменів, контролюючих «Брокбізнесбанк». Операцію здійснило Міноборони (на той момент його очолював Анатолій Гриценко). На 24 га раніше базувався батальйон радіоелектронної боротьби Збройних сил. Підрозділ несподівано було переведено в м. Васильків, а військове містечко виставлено на продаж. У результаті його придбала «Оста плюс».

Сьогодні Генпрокуратура дійшла висновку, що військове містечко було реалізовано поза конкурсом, з порушеннями.

Журналістське розслідування про земельну комбінацію в Києві дозволило мені побачити закулісся цієї комерційної операції. Розмова почнемо, мабуть, з того, що Сергій і Олександр Буряки налагоджувати відносини з МО почали ще за часів перебування на міністерській посаді Олександра Кузьмука. Коли армійське відомство очолив Анатолій Гриценко, він багато публічно розмірковував про корупцію, ратував за наведення порядку. Тим не менш міністр Гриценко, як припускають аналітики, не хотів псувати відносин з деякими політичними союзниками з Блоку Юлії Тимошенко (у той період в таборі леді Ю були і брати Буряки). Тому й стала можливою продаж нерухомості в Кончі-Заспі - 247-го містечка

За даними військової прокуратури Центрального регіону України, 247-е містечко загальною площею 2091,10 кв. м було проданий за 10 млн. 11 тис. 800 грн.

Як повідомило євпаторійське радіо


А чому саме фірмі «Оста плюс» воєначальники віддали перевагу? Мені вдалося з'ясувати подробиці цієї оборудки.

Юристи стверджують, що рішення про відчуження військового майна приймає Кабмін на підставі подання міністра оборони. І робиться це через уповноважені урядом організації та підприємства. Однак у той період уряд це питання не розглядав і своєї згоди на продаж колишньої військової бази в Кончі-Заспі не давало. Армійські будівлі пішли з молотка з відома керівництва Міноборони.

І ось як це було. У Євпаторії знаходиться будівельна організація МО - «28-е Управління начальника робіт», яким командує Ігор Олейскер. У червні 2005 р. Анатолій Гриценко додатково наділив це підприємство основними фондами у вигляді нерухомості військового містечка № 247 (Конча-Заспа, Столичне шосе). Мова про склади, казармі, насосної станції, їдальні та інше - всього 11 об'єктів. Все це «добро» перебувало у віданні вже знайомого нам батальйону радіоелектронної боротьби. А потім раптом було передано разом із землею (24 га) на баланс євпаторійського будуправління Олейскер.

Сьогодні прокуратура у своїй позовній заяві до суду стверджує:


«... Згідно з п. 1 наказу міністра оборони України от 30.06.2005 р. № 365 «Про додаткова наділення основними фондами Встанови« 28 Управління начальника робіт »покарано командувачу Повітряніх сил Збройні сил України, начальнику головного квартирно-експлуатаційного Управління Збройні сил України організуваті безоплатно вилучення І передачу з балансу Васільківської квартирно-експлуатаційної частина району, а начальнику установи« 28 Управління начальника робіт »прийнято на баланс, в Якості наділення основними фондами, Частину Нерухоме майна військового Містечка № 247 (м. Київ )...» Також в п. 1 задовольняють наказу передбачена закріпіті надіс майно за Встановивши« 28 Управління начальника робіт » на праві господарського відання та утримуватися за рахунок господарської діяльності ». Вказаної наказ міністра оброни України є незаконним та підлягає скасуванню ».

На думку незалежних військових аналітиків, ця комбінація, ймовірно, замислювалася з єдиною метою - мати правові підстави для продажу Ігорем Олейскер території та нерухомості в Кончі-Заспі.

Але чи немає тут лукавства? Одного разу в ЗМІ начальник главку військових прокуратур Генпрокуратури Юрій Війтєв зазначив:

- Під час перевірок також встановлено, що в Міністерстві оборони застосовувалася схема передачі військового майна з військових частин підпорядкованим підприємствам, які в подальшому його реалізовували. Це дозволяло уникати узгодження з Кабінетом Міністрів, як передбачено законодавством.

Така ось нехитра комбінація. У армійському середовищі побутує версія, що одним з головних прихильників подібних технологій був екс-заступник міністра оборони В'ячеслав Кредісов. Як відомо, Анатолій Гриценко з Кредісовим не спрацювалися, і останньому у квітні 2006 р. довелося залишити посаду.

Здавалося, після відходу Кредісова Гриценко поламає всі ці сумнівні схеми, багато з яких були запущені ще до його приходу на посаду міністра. Адже він сам говорив, що окремі посередники «продавали нібито старі будівлі, а насправді - землю, вартість якої оцінювали символічно. У підсумку бюджет недоотримував досить великі кошти ». Проте справа про продаж військової бази в Кончі-Заспі пан Гриценко переглянути не побажав.

І ось як «йшла» земля Кончі-Заспи. 17 травня 2006 в Євпаторії начальник 28-го будуправління Ігор Олейскер оголосив про проведення тендеру. Так-так, продавали нерухомість в Кончі-Заспі, яка раніше була закріплена за батальйоном радіоелектронної боротьби. І вже 18 травня (дуже оперативно!) Відбулося засідання робочої групи, рассмот-ревшей пропозиції потенційних покупців. У тендері побажали брати участь фірми «Елай», «Алсу», «ИССО», «Осту плюс».

За нашими даними, конкурс провели настільки швидко, що деякі претенденти на цей захід навіть не встигли доїхати. Стривайте, а як же вони почули про конкурс? Може, інформація була опублікована в урядовій газеті або в іншому офіційному виданні, в «Відомостях приватизації»? Виявляється, деякі учасники, наприклад представники миколаївського підприємства «Алсу», дізналися про проведення тендеру з оголошення по євпаторійському радіо «Каламіт».

Та вже, про «широкий» оповіщенні покупців подбав р-н Олейскер. Євпаторійський журналіст Володимир Лутьєв стверджує, що ніколи не чув цієї радіостанції. На його думку, в так званому «конкурсі» брали участь підставні фірми. Деякі з них зареєстровані за однією і тією ж адресою.

- А одним із співзасновників «ИССО» є дружина Ігоря Олейскер, - відзначає Лутьєв.

Фірма-невидимка. І планів громаддя


Перемогу в конкурсі присудили ТОВ «Осту плюс». Саме цьому підприємству дісталися 11 будівель на території колишньої військової бази. Армійський містечко пустили з молотка келійно, на підставі якихось особливих домовленостей між бізнесменами і панами з Міноборони. Звичайно, ніякої гласності, прозорості в цій справі і близько не було. Про людське око військові начальники провели тендер, проте назвати цю процедуру інакше ніж окозамилюванням не можна.

Навівши довідки, я з'ясував, що фірма зареєстрована в Печерському районі Києва 16 лютого 2004 р. по адресою: вул. Рибальська, 2. На той момент її статутний капітал склав всього 21 тис. грн. Спектр діяльності досить широкий: це і реалізація товарів народного споживання, і металообробка, і будівельна справа ...

Візьмемо на замітку й такий нюанс. Партнерські відносини «ОСТи плюс» з оборонним міністерством беруть свій початок з 2004 р., коли молоде підприємство підписало з ним договір про пайову участь у будівництві житла для військовослужбовців. І це з 21 тис. грн. в кишені.

Через два роки, 23 травня 2006-го, начальник департаменту будівництва МО Дмитро Ісаєнко і шеф фірми «Осту плюс» підписали додаткову угоду до згаданого договору.

Мені казали в МО, що захисники Вітчизни виношували плани зведення житла в Кончі-Заспі, на території, де базувався батальйон радіоелектронної боротьби. А на підтвердження цієї версії знаючі люди стверджували, що в надрах міністерства була розроблена схема закріплення земельної ділянки під перспективне проектування і житлове будівництво на землях військового містечка № 247. Нібито цю схему в свій час затвердив ще міністр оборони Кузьмук.

І хоча зі зведенням висоток у Кончі-Заспі для армійців не склалося, зате про ініціативному ТОВ «Осту плюс» генералітет чув багато. Фірма твердо йшла до майбутньої перемоги в сумнівному тендері на придбання ласого шматка під Києвом.

Щоб ближче познайомитися з цим підприємством, я попрямував на Рибальську. Однак офіс «ОСТи плюс» там відшукати неможливо, оскільки в списку компаній, які орендують «квадрати» на Рибальській, 2, така не значиться. Тоді поїхав на вул. Миколи Василенка, 7а. Адже ця адреса фігурує в договорі купівлі-продажу військової нерухомості. На жаль, і тут будь-яких слідів «ОСТи плюс» не виявилося.

Що ще дивує в цій історії? За експертну оцінку вартості армійських об'єктів платила «Осту плюс». А чому МО залишилося осторонь? Виявляється, у них «не було грошей», щоб оплатити його послуги. Це до питання про «незалежних» експертних висновках.

2 червня 2006 після підписання договору купівлі-продажу був складений акт прийому-передачі нерухомого майна військового містечка № 247. Від фірми «Осту плюс» документ підписали Віктор Малюк, Володимир Волощук та головбух Лариса Муравйова. Майно прийняв на баланс директор Олександр Сорочинський.

Невже всього цього закулісся не бачив (або не хотів бачити?) Анатолій Гриценко? Чи був він обізнаний про підводні течії цієї більш ніж сумнівною торгівлі армійськими об'єктами? Ось що, до речі, пан Гриценко стверджував у розмові з одним із журналістів:

«Деякі підпріємці укла договори з Мінобороні на невігідніх для армії умова у 2002-2004 рр.., Але не встигла оформіті землю. Вони доплатили Увага міністерства Майже 200 млн. грн., Щоб легально володіті землею І співпрацюваті з Мінобороні надалі. За цімі структурами стояти люди високого статусу, зокрема й Народні депутати. До Речі, хочу подякувати їм за ті, Що смороду з розумінням поставилися до проблем армії І пішлі назустріч інтересам безквартирних військовіх ».

Коли кореспондент поцікавився, в які ж фракції входять ці депутати, Анатолій Степанович дипломатично відповів, що мова йде і про «Нашу Україну», і про «Регіонах», і про БЮТі ...

У «помаранчеві» часи принципове прокурорське розслідування продажу військової бази в Кончі-Заспі було неможливим - стражі закону мені говорили, що «справа гальмують». Міністерство оборони не було зацікавлене у наданні цієї інформації пресі.

Ситуація змінилася лише сьогодні. Принципову перевірку провела військова прокуратура Центрального регіону. У дзвони також забив відомий кримський журналіст Володимир Лутьєв, разом з яким автор цих рядків досліджував деякі таємничі відгалуження комбінації з продажу армійської бази в Кончі-Заспі. Нещодавно Лутьєв (він, до речі, нагороджений почесним знаком уповноваженого з прав людини ВР «За мужність», а також орденом «За мужність» III ст.) Особисто побував на прийомі у першого заступника Генпрокурора Рената Кузьміна і розповів йому про матеріали спільного журналістського розслідування. Після цього візиту з'явилося офіційне повідомлення про те, що прокуратура почала боротьбу за повернення колишнього військового містечка в Кончі-Заспі.

Підсумки операції «Захоплення»


Тисячі армійських містечок потрапили під контроль політиків, депутатів, людей з найближчого оточення колишнього керівництва держави. Це «добро» оцінюється в мільярди гривень. Наприклад, у 2008 р. полк, який ніс бойове чергування в передмісті Києва (с. Віта Поштова), опинився в ролі «бомжа», тобто без постійного місця дислокації. Тому що більше 10 га землі, на якій він базувався, перейшло в приватні руки.

У зв'язку з цим в 2008 р. Генпрокуратура направила подання на ім'я тодішнього міністра оборони Юрія Єханурова:

«28 грудня 2005 року Міністерством оборони з ТОВ« Будіндустрія - альянс сервіс Лтд »уклад догоду Щодо Спільного будівніцтва житла на землях МО у с. Віта Поштова Київської області. МІНІСТЕРСТВО оборони, відмовляючісь від пріваблівої земельної ділянкі розміром Понад 10 га Біля Києва, погода на компенсацію в розмірі 2,5 млн. грн., На які за ринкових цінамі в Кієві можна купить в крайньому випадка три квартири. А тієї факт, Що на теріторії напрямній Містечка знаходится в / ч А-0799, Яка Несе Бойове чергування, Взагалі проігноровано ».

- У Міністерстві оборони - повна вакханалія в справі обліку земель, - наголошувалося на колегії Генпрокуратури.

У столиці офіцери Голосіївського райвійськкомату прийшли одного разу на службу - а військкомату-то і немає. Продан! Ця угода була прокручена настільки блискавично, що в установі навіть не встигли нічого зрозуміти.

Начальник головного управління військових прокуратур Генпрокуратури Юрій Війтєв розповідав з цього приводу:

«6 червня 2006 Міноборони підписало договір з ТОВ« Теба Ко Лтд »про будівництво житла на території Голосіївського райвійськкомату Києва. Однак через тиждень за додатковою угодою фактично був проданий майновий комплекс військкомату за 6,5 млн. грн. при реальній його вартості понад 13 млн. грн. За такою ж схемою були реалізовані будівлі 35-го військового містечка в столиці. Їх продали за 7 млн. грн., В той час коли їх вартість, згідно з висновками фахівців, - близько 12 млн. »

За фактами продажу армійської нерухомості в столиці, в тому числі будівлі райвійськкомату, були порушені кримінальні справи. Слідчі допитували свідків, вилучали документи, призначали експертизи. І коли настав час давати правову оцінку діям воєначальників, їх ділових партнерів, Феміда раптом, немов прокинувшись, наклала заборону на кримінальну розгляд.

Механізм відчуження військового майна не давав збоїв. Тому що дуже великі гроші крутяться в цьому бізнесі.


Хотілося б сподіватися, що подібного не станеться цього разу. Вже є приклади, коли комбінатори відповідають за свої темні справи. У цьому місяці Київський апеляційний суд залишив у силі вирок стосовно колишнього директора філії центрального спеціалізованого будуправління Міністерства оборони «Укроборонбуд» В'ячеслава Мельника. Він засуджений до восьми років колонії. «За допомогою» Мельника МО втратило 27 військових містечок!

Цей діяч протягом 2006 р. уклав від імені військового відомства ряд договорів з комерційними фірмами про спільне будівництво на території армійських містечок. Як паю від МО вносилися об'єкти нерухомості. Потім Мельник підписував угоди «про компенсацію» фірмами вартості паю міністерства. У результаті бізнесмени отримували у власність військові містечка.

Зате Міноборони весь час скаржиться на брак грошей.

www.zagorodna.com

Теги:

Київська область

Коментарі

До цієї новини немає коментарів

Читайте також

Используя сервисы Zagorodna.com, вы соглашаетесь с Политикой использования файлов cookie. Мы используем файлы cookie, необходимые для аналитики, персонализации и рекламы.