Гольф в Україні: бізнес, статус чи задоволення?

Найближчим часом в Україну очікується відкриття ще мінімум 10 гольф-клубів. Щоб відкрити повноцінний гольф-клуб з власним полем і супутньою інфраструктурою, необхідно вкласти 100-500 мільйонів доларів, які окупляться за 7-12 років.

Здавна гольф вважається вишуканим видом спорту, яким можна займатися професійно чи аматорськи, але завжди із задоволенням. При цьому в усьому світі гольф-індустрія приносить її учасникам вельми солідний прибуток. Навіть далеким від цієї сфери людям відомий той факт, що в спорті найвищі доходи (нехай навіть більша частина з них припадає на рекламні контракти) отримує американський гольфіст Тайгер Вудс. Все це говорить про те, що гольф - вигідний і привабливий бізнес.

Ще кілька років тому Україна і Уганда залишалися єдиними державами у світі, де не було ні одного поля для гольфу. З 2005 року ситуація в Україні стала поліпшуватися - відкрилися кілька професійних полів для гольфу: три в Києві та околицях, по одному - в Луганську та Харкові. В інших великих містах організовані клуби, члени яких мають можливість грати або на симуляторах в приміщенні, або на маленьких тренувальних майданчиках на 6-9 лунок.

У той же час вже розпочато спорудження ще кількох об'єктів у Криму, Київській, Донецькій і Дніпропетровській областях. За даними Всеукраїнської федерації гольфу, в країні налічується не більше 200 професійних гольфістів, а хоча б раз у житті грали в гольф лише 15 тисяч осіб. При цьому кількість українців, охочих навчитися модною на Заході грі, наближається до 25 тисяч, що відкриває непогані перспективи перед власниками міських і приміських клубів. Потенційних клієнтів не відлякує навіть досить висока ціна - в середньому 100 доларів за одну гру на гольф-поле (з урахуванням оренди спорядження).

Побудуємо закордон у себе
Побачене на Заході підштовхнуло і Сергія Кіроянца, президента Федерації професійного та аматорського гольфу, звести в 2004 році Київський гольф-центр з тренувальним полем на 6 лунок у столичному мікрорайоні. "Спочатку нашими відвідувачами в основному були іноземці, зараз спостерігається паритет - 50/50. Доводиться працювати не тільки по вихідним, а й у будні. Про рекламу не турбуємося - інформацію поширюють самі клієнти", - відзначає Сергій Кіроянц. У Київському гольф-центрі працюють також ресторан, 18 магазинів гольф-амуніції та дитячо-юнацькі майданчики.

Навіть заявлені проекти, на думку менеджера гольф-клубу Мартіни Затькова, не в змозі задовольнити потенційний внутрішній попит на подібні заклади в Україну. Світова практика свідчить, що такого роду "спортивна розвага" обов'язково має бути в містах з населенням від 50 тис. чол. Потрібно також враховувати досить поширений у світі гольф-туризм, коли велика група гольфістів періодично подорожує по світу з метою випробування нових полів. Не виключено, що коли-небудь у них з'явиться бажання приїхати і в Україні. Приміром, в Таїланді гольф-клуби стали ключовими туристичними об'єктами, відновити національну економіку.

Проте більшість підприємців нарікають на те, що відкрити гольф-клуб в Україні обійдеться в 3-4 рази дорожче, ніж у Європі.

За підрахунками Сергія Телицин, генерального директора першої української компанії, що спеціалізується на розробці і реалізації проектів споруд для гольфу та міні-гольфу, одні лише витрати на професійне поле з 18 лунками становлять 3-10 мільйонів доларів. "В існуванні гольф-клубу без власного поля немає ніякого сенсу, це неповноцінне заклад - такий собі гламурний клуб за інтересами. Подібну ситуацію ми спостерігали впродовж останніх років, коли українським гольфістам, об'єднаним під вивіскою якогось клубу, доводилося грати на закордонних майданчиках ", - констатує пан Телицин.

Великі території - земля під гольф-поля
Досить складно оцінювати сьогоднішнє прагнення українських девелоперів до облаштування гольф-полів в нашій країні, оскільки звичних для них надшвидких і надвисоких прибутків даний бізнес не приносить. До того ж цей вид спорту в Україні тільки зароджується, та й створення гольф-поля з необхідною інфраструктурою - дуже дороге і клопітка справа.

Найбільш проблематичним етапом у розвитку даного напрямку (якщо не брати до уваги проблеми з кредитуванням і фінансуванням, зумовлені нинішньою ситуацією в банківській сфері) є пошук ділянки. Для 18-лункового поля, за оцінками експертів, необхідно від 60 до 100 га, причому земля повинна знаходитися якомога ближче до великого населеного пункту, мати різноманітний рельєф і привабливе оточення. Знайти ділянку з такими параметрами вкрай складно, зуміти отримати у власність - практично неможливо. Тому в Україну, за словами експертів, землю під гольф-поля орендують. Наприклад, територія "Першого Гольф Клубу" взята в оренду на 49 років. До того ж у ряді випадків виділені для створення гольф-клубу земельні ділянки освоюються не так, як планувалося. Це відбувається з різних причин: у кого-то в силу фінансових проблем, у кого-то з-за недостатнього професіоналізму, а хто-то з самого початку планував подібну схему.

Втім, право власності на землю зовсім не є принциповим, на відміну від її цільового призначення, зазначає Валерій Кирилко. В Україні ділянку під гольф повинен бути курортно-рекреаційної спрямованості. Також може йтися про житлову забудову з курортно-рекреаційної або просто рекреаційної функцією.

Крім юридичні складнощі, землі часто бувають просто виснажені. "Ми створюємо рекреаційну зону і займаємося реновацією територій, які раніше фактично були солончаками зі знищеним родючим шаром", - розповідає Олександр Кобітєв, ландшафтний дизайнер. Крім цього українським гольф-девелоперам доводиться боротися з одноманітністю ландшафту, створювати водойми, перепади висот і висаджувати красиву рослинність. Облаштування самого газону є особливо складним завданням, що вимагає іноземних фахівців, дорогої імпортної техніки та чималої кількості часу. У країнах з усталеними традиціями гольфу, як наприклад Кіпр або Таїланд, архітектори вміло обіграють будь-який навіть самий складний рельєф. Ціна такого комплексу робіт складає, за одними підрахунками, від 3 мільйонів доларів (тільки поле) до 8 мільйонів (поле з інфраструктурою), за 15 мільйонів можна обладнати дуже гарне поле.

За іншими відомостями, зазначені суми потрібно збільшити мінімум у два рази, оскільки багато що залежить від якості земельної ділянки та запланованого обсягу робіт. Інформацію про вартість своїх гольф-полів згодні надати лише в "Української торговельної гільдії", чий проект 18-лункового поля на 88,5 га в котеджному містечку під Дніпропетровськом вимагає 11800000 доларів. При запланованій сезонності клубу в 144 дні і участь у ньому 100 членів, щорічний дохід складе 2,4 млн доларів, що дозволить окупити проект за 6 років.

Таких точних цифр більше ніхто не ризикує називати, пояснюючи це індивідуальністю та особливостями кожного поля. За обчисленням сум експерти радять звертатися до зарубіжних мережевим консалтерів, не перший рік спеціалізується на наданні подібних послуг.

"Вважається, що приблизна вартість на будівництво гольф-клубу починається з 4,5 мільйонів євро за 18-луночное поле, - ділиться даними пан Кобітєв. - Сума може змінюватися в залежності від особливостей поля і тієї ділянки, на якому воно будується, але тільки убік збільшення ".

Життя на поле для гольфу
У всьому світі найбільшу і швидкий прибуток в гольф-проектах приносить нерухомість, яку будують поруч з гольф-площадками або навіть на самих полях. Причому, за словами Валерія Кирилко, президента Харківського гольф-клубу, найдорожчими вважаються будинки, побудовані безпосередньо на полі, - гра відбувається прямо перед очима мешканців житла. Відкриті тераси з приголомшливим виглядом на величезний простір упорядкованій природи не можуть коштувати дешево.

За словами менеджера гольф-клубу Андрія Кременя, згідно зі статистикою 70% власників гольф-нерухомості в гольф не грають, але для них має значення соціум і ті умови, які пропонує клуб. Тому так важливо правильно розробити концепцію всього проекту і побудувати "правильні" вдома у потрібній кількості. "Зводити пару десятків котеджів немає сенсу, доцільно 200-400, - вважає Андрій Кремень. - Причому важливо не змішувати їх класність - вілли і таунхауси в одному проекті навряд чи стануть прикладом вдалої концепції".
Інна Мазуркевич для UBR.UA