Банди "чорних ріелторів" процвітають, а кількість їх жертв зростає

Проблема квартирного розбою, коли у громадян відбирають квартири, на жаль, не нова. У лихі 90-е це було взагалі звичайною справою. Пізніше ситуація трохи покращилася. Проте затишшя на кримінальному ринку нерухомості виявилося уявним, а коло «чорних ріелторів» став розширюватися.<br /><br />Ріелтор - чорний чи ні? Ось, наприклад одне з останніх подій на цьому ринку. Слідчим відділом по Красногвардійського району завершено розслідування кримінальної справи за звинуваченням злочинної групи, яка займалася квартирними шахрайствами. До складу групи входив співробітник міліції. За повідомленням прес-служби СУ СКП по Петербургу, перед судом разом організаторами злочинів постане і, заступник начальника 87 відділу міліції УВС по Всеволозькому районі Ленінградської області Сергій Бєлих. Слідством встановлено, що з 2008 року по 2009 рік жертвами злочинців ставали особи з числа соціально незахищених громадян. Сергій Бєлих, що був на той момент дільничним уповноваженим 75 відділу міліції УВС по Невському району, якраз і надавав подільникам списки таких людей.Затем жертв вивозили на знімні квартири, де тримали проти їх волі. На рахунку даної злочинної групи шість епізодів квартирних шахрайств, чотири епізоди незаконного утримання громадян, один - викрадення людини.<br /><br />Коментувати дану ситуацію складно саме через участь у ній співробітника міліції. Тобто та людина, який мав за всіма законами охороняти нас, все робив з точністю до навпаки. І, використавши своє службове становище, фактично служив навідником у бандитів. Подібні випадки, на жаль, не поодинокі. У Московській області група шахраїв «працювала» під виглядом судових приставів, в Москві засуджений за квартирні махінації помічник голови сільської адміністрації. Не залишилися осторонь від квартирно-кримінального буму і лікарі - у Москві, Нижньому Новгороді, Ульяновську - йдуть процеси, пов’‎язані з присвоєнням психіатрами квартир своїх хворих. За багатьма квартирним справах як свідки або співучасників проходять працівники сфери житлових послуг, соціальні працівники. А зведення пригод часом схожі на фронтові зведення. Травень 2010, Москва - затримана банда «чорних ріелторів», які під загрозою фізичної розправи змушували відмовлятися людей від своїх квартир. Після того, як вони підписували документи, їх відвозили в регіони Росії. Сьогодні відомо вже про шість потерпілих. І це тільки ті, кого вдалося знайти живими. На їхньому рахунку можуть бути десятки зниклих без вести москвичів. Ярославль. Шість кримінальних справ - обвинувачена одна - Тетяна Монахова, «сатана в жіночому вигляді», як її називали потерпілі. Постраждалі - пенсіонери, інваліди, молоді сім’‎ї та діти-сироти. До цих пір їй вдається уникнути відповідальності, оскільки в кожному випадку вона прикривалася черговий вагітністю. У неї п’‎ятеро дітей. Бурятія, грудень 2009 року засуджені «чорні ріелтори», вбивали громадян через квартир. На їх совісті життя шести людей. Санкт-Петербург. 2007 рік. Банда Плескова. 9 вбивств, одне готування до вбивства, 6 викрадень людей, 19 епізодів шахрайства. Досить? Але найстрашніше в цих справах - це на думку слідчих - це купа добровільних помічників - дрібних чиновників, міліціонерів, які не дивлячись ставили потрібний підпис або підказували «вірну» квартиру. Продовжувати список злодіянь «банд чорних ріелторів» можна нескінченно. Але в цьому списку будуть тільки розкриті справи, більшість же залишається невідомими. Всі розкриті справи, впевнені оперативники, це крапля в морі. Так у тому ж випадку з бандою Плескова, за припущеннями слідчих, угруповання відібрала у громадян і перепродала близько сотні квартир.<br /><br />Отже, проблему в цілому ми змалювали. У країні як і раніше діють банди «чорних ріелторів». Причому тільки деякі справи стають відомі правоохоронним органам. Найчастіше їх розкривають завдяки випадковим обставинам та скарг родичів зниклих власників квартир. Тобто реальна статистика таких злочинів невідома і масштаби злочинної діяльності можуть перевершувати офіційні цифри на порядки. Причому з роками практично нічого не змінюється. Пригадується одне з перших гучних справ подібного роду у нас в місті. Тоді члени банди «санітарів лісу», як вони себе називали, мали нахабство стверджувати, що вони, мовляв, допомагають місту позбавитися від антисоціальних елементів - п’‎яниць, наркоманів, психічно хворих людей. І сьогодні нічого не змінилося. На думку заступника завідувача адвокатською фірмою "Юрінформ Центр" Олександра Петренка «група ризику» в цілому залишилася та ж. Щоправда останнім часом в неї почали входити і просто самотні літні люди. Позиція держави по відношенню до цих людей також залишилося колишньою - держава просто не хоче не бачити ні їх, ні їхніх проблем. Чи можуть вони якось захиститися самостійно від загрожує їм небезпеки? На думку Олександра Петренко, люди з групи ризику фактично приречені і ніяких шансів на самостійний захист у них немає. Єдиний варіант відносній безпеці їм можуть забезпечити родичі, якщо такі є. «Нехай родичі навіть переоформлять квартиру на себе, але, принаймні, вони хоча б збережуть життя цим нещасним, - вважає Олександр Петренко, - ну або, у крайньому випадку, нехай відберуть у них паспорти, і частіше відвідують. Інших варіантів захисту фактично немає ».<br /><br />Як вважає генеральний директор агентства нерухомості «Дінас», віце-президент «Гільдії Ріелторів» Юрій Сергєєв, люди з групи ризику патологічно недовірливі, але тільки по відношенню до нормальних людей. А ось «своїм» таким же алкоголікам і наркоманам вони довіряють. І цим самим підписують собі вирок, оскільки ні одна розумна рада вони просто не будуть слухати. Тому ні захиститися вони не можуть, та й захистити їх самих без їх бажання неможливо.<br /><br />Дещо по-іншому оцінює ситуацію адвокат, директор компанії «Адвокат-Нерухомість», голова комітету з правових питань Асоціації ріелторів Санкт-Петербурга Сергій Слободянюк. «Моя думка, кожен сам вибирає свій шлях. Потрапляють в такі ситуації в основному особи, які байдуже ставляться до свого майбутнього. Найголовніше питання таких «угод» - це питання до самим потерпілим. Порятунок потопаючого справа рук самого. Якщо людям важливіше наркотик (горілка і т.д.) ніж їхнє життя, держава не може за кожним встежити і врятувати.<br />Інша справа з людьми похилого віку. Можна порадити їм, перш ніж щось робити і підписувати, треба проконсультуватися у юриста. На жаль частіше приходять люди, коли вже важко щось змінити. Я читав вирок суду, за яким злочинці у змові з нотаріусом заволоділи близько 30 квартир. Дарували літнім людям побутову техніку і нібито за отримання техніки просили розписатися. Фактично постраждалі розписувалися в договорах купівлі продажу та реєстрі нотаріуса. Деякі з них, я думаю, до теперішнього часу не знають, що вони не власники квартир. Люди, що потрапили в такі ситуації в основному юридично не грамотні і далекі від розуміння процесу оформлення угод з нерухомістю. Звертаються за юридичною допомогою тільки після того, як все вже відбулося. Операцію оскаржити дуже складно, в основному тільки через порушення кримінальної справи. У цивільному процесі квартири в подібних ситуаціях повертаються рідко. (Причина та ж - юридична безграмотність, а так само відсутність грошей на оплату послуг грамотного юриста.) Дуже часто такі квартири перепродаються кілька разів і їх повернути взагалі неможливо ».<br /><br />Мда, «порятунок потопаючих справа рук самих потопаючих». Спірне твердження. Але одного боку, це дійсно так. Адже якщо людина насправді не хоче щоб його врятували, то ніхто йому не допоможе, в тому числі і держава. Але з іншого боку - в жодній розвиненій країні світу подібного байдужості до своїх громадян, мені не зустрічалося, як, втім, і подібного «квартирного бізнесу». У тій чи іншій мірі держава все ж таки захищає своїх, нехай навіть і не надто відгалужених і нормальних громадян. А чи може наша держава зробити якісь кроки в цьому напрямку? Як вважає Юрій Сергєєв, закони у нас для цього є. Вся справа в їх неухильному дотриманні і невідворотності покарання, якщо закон все-таки порушений. Той же дільничний Сергій Бєлих, який був навідником у банди «чорних ріелторів» за законом повинен був захищати постраждалих. Соціальні працівники повинні були допомагати. А у нас так виходить далеко не завжди. На думку Сергєєва, подібні посадові злочини «повинні каратися жорсткіше, а покарання має бути неминучим і зовсім« не умовним ». А внутрішній нагляд за органами міліції повинен бути реально жорстким ». На думку Олександра Петренка «ситуацію з людьми з групи ризику можна було істотно змінити, якби подібні люди стояли на обліку, а угоди б проводилися тільки з дозволу органів опіки. Або можна ввести обов’‎язкове страхування операцій, тоді злочинці просто не зможуть їх проводити ». Сергій Слободянюк вважає, що найкращий захист у таких випадках - це звернення в сертифіковані фірми нерухомості. За словами президента Санкт-Петербурзької палати нерухомості (СЗПН) Дмитра Щегельська ситуацію міг би виправити закон про агентської діяльності - в цьому випадку кримінал просто б не мав доступу до ринку нерухомості.<br /><br />Як бачите, наші експерти досить різнопланово оцінюють ситуацію, що склалася. Але, тим не менш, виходи з неї все ж є. Правда, для того щоб їх використовувати, знову ж таки потрібна політична воля і бажання влади навести в цій області лад і захистити своїх же громадян. На жаль, поки такої волі ми не бачимо. Причому страждають від цього не тільки колишні власники квартир, а й нормальні покупці житла, яким злочинці перепродують потім ці квартири. Чи можуть хоча б добросовісні набувачі, як називає їх закон, захиститися в подібних ситуаціях? Про це ми поговоримо в наступному матеріалі про «чорних ріелторів».<br />Сергій Уткін Restate.ru<br />