Обухівський район - район в центрі Київської області





Районні центри Київської області та міста обласного підпорядкування | Інформація про районні центри
Обухівський район розташований у центральній частині Київської області на правому березі Дніпра. Землі району з півночі починаються на 30-у кілометрі від м.Києва обабіч автотраси Київ-Донецьк і простягаються на південь до 60-го кілометра.

Через район проходить автотраса Київ-Донецьк, залізнична вітка Миронівка-Київ зі станціями „Трипілля-Дніпровське” і „Нові Безрадичі”, є річковий пасажирський причал на Дніпрі в місті Українці.

На території району знаходиться 43 населених пункти, з них 2 міста районного підпорядкування – Обухів і Українка, одне селище міського типу – Козин.
Більшість населених пунктів Обухівщини розміщені на узбережжі Дніпра і на мальовничих берегах його правобережних приток: Скворівки, Стугни, Красної, Бобриці, Тихані, Раківки, Кобрини, Козинки, Деремезнянки.

На території Обухівського району проіснували всі археологічні культури, які пережила людська цивілізація в Україні. З-поміж них світову відомість здобула трипільська хліборобська культура, від­крита і досліджена вченим-археологом В.В.Хвойкою, пам`ятник якому встановлено біля Трипільського обласного археологічного музею. Хвойка та його послідовники дослідили тут також підгірцівську, зарубинецьку, черняхівську культури, пам`ятки яких засвідчують древність буття нашого народу на своїй подніпрянській землі і те, що в усі епохи право на це буття здобувалося ним у боротьбі.

У середні віки на теперішній Обухівщині за різних обставин побували всі гетьмани українського козацтва: в літописах відобра­жено тутешні історичні події, пов`язані з іменами козацьких ватажків Криштофа Косинського, Северина Наливайка, Тараса Трясила, Матвія Шаули, Григорія Лободи, Якова Остряниці, Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Семена Палія, Пилипа Орлика, Івана Скоропадського.Обуховський район

Центр району – місто Обухів у ХХ столітті пройшов адміністративну градацію від села до селища, від селища до міста. Місто розташоване в долині річки Кобрини (нинішньої Лукавиці) за 45 кілометрів від Києва, за 4 кілометри від двох залізничних станцій «Нові Безрадичі» і «Трипілля-Дніпровське» на автотрасі Київ-Донецьк. В Обухові проживає 32.6 тис.чоловік. Обухів – центр однойменного району Київської області. Перша згадка про столицю Обухівського району місто Обухів (колишня назва Лукавиця) датується 1362-им роком.

У другій половині ХІХ ст.. в родині князя Олександра Михайловича Бердяєва і княгині Кудашової проводили дитинство брати Сергій та Микола Бердяєви, які згодом стали відомими людьми свого часу. Родина Бердяєвих проживала в основному в своєму Обухівському маєтку. Маєток цей у 1797 році імператор Павло І подарував їхньому прадідові, генерал-аншефові, губернатору Миколі Михайловичу Бердяєву. Частина Обухова, що належала губернатору, дістала назву Бердяївка. На ній було споруджено замок і палац.

Старший брат, Сергій Олександрович Бердяєв (літературний псевдонім Обухівець; 1880-1914) – український поет і журналіст ліберального спрямування. За фахом – лікар. Писав українською, російською, німецькою та польською мовами. Переклав російською О.Маковея, німецькою – поему „Євшан-зілля” М.Вороного. Тільки у 1888 році С.Бердяєв –Обухівець написав 500 віршів. Основний зміст їх – любов до України і народу. 1876 р. Свій родовий Обухівський маєток Сергій Бердяєв продав князеві Олександру Михайловичу Горчакову.

Серед світил російської культури кінця ХІХ поч.. ХХ ст.. популярним був Микола Олександрович Бердяєв (1874-1947) – самобутній мислитель, чільний представник російської філософської школи, вчений зі світовим ім’ям. Народився 1874 року в Обухівському маєтку князів Бердяєвих. Навіть коли маєток було продано, Микола Бердяєв проводив дитинство неподалік Обухова у селі Нещерові у помісті своєї тітки Ю.М.Гудим-Левкович.

1933 року Обухівська школа №1 стала середньою. 1936 року відбувся перший випуск десятикласників. В цій школі навчався наш земляк – Андрій Малишко. Тепер школа носить ім’я поета. На приміщенні школи встановлено меморіальну дошку, присвячену Малишку. В 1971 році у школі створено меморіальну кімнату-музей А.Малишка.

В 1938 році тоді ще молодий поет Андрій Малишко – автор п’яти поетичних книжок: «Дружба», «Батьківщина», «Лірика», «З книги життя», «Народження синів» - був нагороджений орденом Знак Пошани.

Вирішально вплинуло на індустріалізацію Обуховаі району будівництво Трипільської районної електричної станції (ДРЕС). Змінило обличчя міста будівництво в кінці 70-х на початку 80-х років Трипільського промислового вузла. Було споруджено каскад підприємств – промислових гігантів: Київський картонно-паперовий комбінат, Трипільський біохімзавод та ін.

19 листопада 1979 року Обухів стає містом. Були збудовані нові житлові масиви, 2 середні школи, Палац культури та дозвілля, дошкільні навчальні заклади. 19 листопада 1994 року в центрі Обухова встановлено пам’ятник Андрію Малишку.

Місто має свій герб і прапор, автором яких є юна художниця, правнучка Андрія Малишка Ольга Сак. Має воно і гімн, його автори – обухівці композитор Петро Невгад, поет Михайло Карасьов.

У 70-90-х роках XX століття Обухівщина з аграрного перетворилася в індустріальний район з потужною промисловістю і розвинутим сільським господарством. Підприємства-гіганти Трипільського промвузла – Державна акціонерена енергогенеруюча компанія "Центренерго" Міненерго України Трипільська ТЕС, ВАТ "Київський картонно-паперовий комбінат", ВАТ "Стиробіотех", ВАТ "Цегла Трипілля", ВАТ "Обухівський вентиляційний завод", ВАТ "Обухівський завод пористих виробів", ТОВ "Інтерфом", інші підприємства вивели район за промисловим потенціалом на першу позицію серед розвинутих регіонів Київської області.

Благословенний, мальовничий край, Малишків край, розбудовується, омолоджується: виростають нові житлові мікрорайони, відроджуються села - розвивається Обухівщина, центральний район Київської області.

Обухівщина – край, де дихає вічність. У населених пунктах району встановлені пам’ятні знаки та пам’ятники на честь історичних подій і постатей, пов’язаних з нашим краєм. Всього на обліку знаходиться 161 об”єкт, з них 103 – археологічні пам’ятки, пам’ятки історії і монументального мистецтва – 51, архітектури – 7. Серед них – пам’ятні знаки на місцях знаходження городищ.

Навколо Обухова виявлено поселення трипільської археологічної культури (ІІІ-ІІ тис.до н.е.) зарубинецької та черняхівської культур, давньоруські поселення (ХІ-ХІІІ ст.), знайдено срібні та бронзові монети ІІ-У ст.н.е. з Греції, Риму, Візантії.

У 80-х роках під час інтенсивного дослідження берегів річки Стугни виявлено дев’ять угрупувань – окремі територіальні групи поселень: серед них найповніше дослідження (археологом Н.М.Кравченко) Обухівської групи. Це невеликі Київсько-ранньослов’янські поселення. У поселенні Обухів-І відкрито 40 об’єктів: жител, господарських споруд, ям, місць культу (жертовник).

На початку ХХ століття в Обухівському дозвіллі знаходилося 28 курганів.

Природні, історико-культурні та етнографічні об’єкти, які знаходяться на території району:

Природні: гора Городище у тисячолітньому Витачеві, на території якої знаходяться городища древньоруських городів-фортець Витичева (7-13 ст.) і Новгорода Святополчого (11-13ст); літописна Дівич-гора у с.Трипілля, на якій досліджено пам’ятки трипільської і зарубинецької археологічної культур та городище часів Київської Русі; знаменита Ревина гора над красунею річкою Красною в с.Германівка; гора Остриця у с.Копачеві, біля якої русичі дали останній бій монголам у 1240 році. Надзвичайне враження викликає рекреаційна перлина краю – озеро Ріца в урочищі Калиновому між селами Халеп’я та Витачів.

Історико-культурні: пам’ятник поетові Андрієві Малишку в м.Обухові, Підгірцівська Свято-Михайлівська церква пам’ятники письменникові Григорію Косинці в с.Щербанівка і Красне, пам’ятник першовідкривачеві трипільської культури Вікентію Хвойці в с.Трипілля, пам’ятник гетьману українського козацтва Івану Виговському у с.Германівка та пам’ятник «Колесо часу» на честь 900-ліття цього ж села, Шевченківський верстовий стовп, встановлений на честь перебування Т.Г.Шевченка в с.Жуківцях, пам’ятники архітектури 18 ст. – Нещерівська Свято-Преображенська церква, Підгірцівська Свято-Михайлівська церква.

Підгірцівська Свято-Михайлівська церква та Покровська церква с.Креничі є чудовими зразками українського дерев’яного зодчества. Трьох банна Михайлівська церква, що розташована у центрі села Підгірці, датується 1742 роком. В середині ХІХ ст.. вона була добудована і встановлена на цегляні підмурки, зведено двохярусну дзвіницю. В церкві збереглося різьблення та розпис ХІХ ст.. Покровську церкву села Креничі побудувала 1761 року ігуменя Богословського жіночого монастиря Ксанфія Прованська. 1850 року храм відремонтували і встановили на цегляні підмурки, а замість старої з’явилася нова дзвіниця. Церква тридільна, одно банна, вкрита скатною покрівлею. За своїм виглядом вона наближається до храмів, що їх зводили за стародавніми традиціями українського дерев’яного зодчества. Чекають свого встановлення пам’ятники Т.Г.Шевченку в м.Українка та Д.Терпилу (отаман Зелений) в с.Трипілля.

Етнографічні: Трипільський обласний археологічний музей, Трипільський музей «Прадавня Аратта-Україна», Германівський музей українського козацтва, Жуківцівський історичний музей, музей «Літературно-мистецькі Плюти» в с.Плюти, садиба-музей А.Малишка та районний краєзнавчий музей в м.Обухові.

Надзвичайно важливе значення в підтримці, розвитку та збагаченні культурно-історичної спадщини мають музейні заклади Обухівського району і музейна справа. Музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури. Основними напрямками музейної справи є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, пам’яткоохоронна робота.

Культурологічну роботу на Обухівщині здійснюють 23 сільських Будинки культури і клуби, 2 відомчі клубні заклади, 4 міські будинки культури, 31 бібліотека, 4 дитячих школи естетичного виховання.

Обухівщина, де народився видатний поет сучасності Андрій Малишко, свято береже пам’ять про нього: в місті його ім’ям названо вулицю, на якій він жив, і школу, в якій він навчався. Батьківський двір, де пройшло його дитинство, перетворено на садибу-музей родини Малишків. У народі сучасна Обухівщина носить другу назву – Малишків край.

В Обухівському районі працюють 7 майстрів народної творчості, 31 умілець декоративно-прикладного мистецтва, які охоплюють більше 10 напрямків творчості. В Малишковому краї працює літературна студія ім. Малишка, 14 представників є членами Спілки письменників України. Значну роботу по підтримці юних літераторів, по видавничій діяльності проводить Обухівське літературно-мистецьке братство.

В Обухівському районному краєзнавчому музеї відкрито новий експозиційний зал „Літературно-мистецька Обухівщина”. Створені нові експозиції залів „Аграрний капіталізм” і „Громадянської війни”. До фондів музею за рік надійшло 500 одиниць експонатів. У виставковій залі музею розташована постійно діюча виставка виробів народних майстрів, умільців, художників Обухівщини та інших регіонів. Великою популярністю у відвідувачів користуються вироби майстринь-вишивальниць Світлани Зохнюк, Надії Хіміченко, Віри Власенко. Багато шкільної дітвори біля себе збирала виставка народної майстрині-лялькарки Вікторії Дяченко. Цікаво проходять виставки робіт Заслуженого майстра народної творчості України з лозоплетіння Галини Кучер, кераміста Катерини Меркушевої.

Високою майстерністю позначені роботи відомого майстра-різьбяра В’ячеслава Сайчука. У 2006 році наукові співробітники музею разом з місцевими краєзнавцями підготували до друку і видали науково-популярні та краєзнавчі книжки «Преславне містечко Трипілля на Київщині», «Село моє, мої сільчани», «Обухівський рушник», туристичний путівник по Обухівщині «Подніпров’я». В музеї постійно експонуються роботи місцевих майстрів народної творчості. Приймаються виставкові експозиції майстрів і з інших регіонів України.

Видатні люди району у різних галузях:

в галузі культури – Косинка Г.М. – видатний письменник-новеліст, член

Національної спілки письменників; Малишко А.С. – видатний поет-пісняр, автор славнозвісної «Пісні про рушник», лауреат Шевченківської та Ленінської премії; Бердяєв С.О. – український поет, письменник, критик, прозаїк, публіцист, громадський діяч, псевдонім «Обухівець», автор цілої низки публіцистичних та науково-популярних статей, перекладач, рідний брат відомого російського філософа Миколи Бердяєва; Горловий М.П. - скульптор, письменник, автор пам’ятників і меморіальних дошок у бронзі та камені відомим діячам України: І.Виговському, Г.Косинці, В.Хвойці, П.Орлику, С.Бандері, А.Малишку, воїнам-афганцям, член Національної спілки художників і Національної спілки письменників України; Карасьов В.В. (Трубай) - автор герба Обухівського району, учасник першої міжпартійної конференції поетів-візуалістів світу в Едмонтоні (Канада), володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс “Коронація слова”, голова Обухівської районної літературної студії ім.Малишка, редактор і видавець альманаху Обухівських літераторів “Дівич-гора”, створив Обухівське літературно-мистецьке Братство;

в гулцзі науки і освіти: Чиженко І.М. - видатний педагог, науковець,

проректор Київського політехнічного інституту, нагороджений двома орденами ВВВ, орденом Червоної Зірки, численними медалями, автор понад 300 наукових праць, професор, академік Академії наук України, завідувач кафедри основ електротехніки, проректор з наукової роботи, заслужений діяч науки України, Кавалер ордена Леніна, нагороджений почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, Ленінською, Державною премією, першою премією конкурсу на кращу науково-технічну роботу в 1979 році.

zagorodna.com

 
Увійти

Наша кнопка

Zagorodna