Класифікація земель історико-культурного призначення

Класифікація, типи, види земельних ділянок на ринку нерухомості в Україні
Землі України, пов'язані до земель історико-культурного призначення, визначені ст. 53 Земельного кодексу.

Так, до складу земель історико-культурного призначення включаються земельні ділянки, на яких розташовані:
  • історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, будівлі, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями
  • городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів
  • архітектурні ансамблі і комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди цивільної, промислової, військової, культової архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова

Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, а також використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті є Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. № 1805 (далі - Закон про охорону культурної спадщини).

Згідно з п. 1 ст. 54 Земельного кодексу землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Однак існують обмеження:

1. Земельні ділянки під об'єктами історико-культурного призначення, які мають особливу наукову, естетичну та історико-культурну цінність, можуть перебувати або в комунальній, або в державній власності. Передача таких земель у приватну власність заборонена законом (абз. «в» - п. 3 ст. 83, абз. «Г» п. 4 ст. 84 Земельного кодексу).

2. Земельні ділянки під історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення, відносяться виключно до державної форми власності. Передача таких земель у комунальну власність заборонена законом (абз. ЧВ »п. 3 ст. 84 Земельного кодексу).

3. Земельні ділянки під об'єктами пам'яток археології, можуть перебувати лише у державній власності. В іншому випадку, вони підлягають вилученню (викупу) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв (п. 1 ст. 17 Закону про охорону культурної спадщини).

4. Інші об'єкти культурної спадщини, які не є археологічними об'єктами пам'ятки, можуть відчужуватися, а також передаватися власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Перелік пам'яток, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України (п., 3 п. 1 ст. 18 Закону про охорону культурної спадщини).

Згідно приписанням у ст. 24 згаданого Закону про охорону культурної спадщини власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до Закону про охорону культурної спадщини та договору про охорону.

Використання пам'ятки повинно здійснюватися відповідно до режимом використання, встановленим органами охорони культурної спадщини, тим способом, який в найменшій мірі впливає на визначна пам'ятка і забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, облаштування, прикраси і т. п.
Забороняється: змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території і в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Юридичним та фізичним особам об'єкти культурної спадщини, які є пам'ятками, передаються в користування з метою здійснення наукової, культурно-освітньої, туристичної діяльності. Право користування надають відповідні органи охорони культурної спадщини на визначених ними умовах (ст. 25 Закону про охорону культурної спадщини).

При цьому юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам'ятки, відповідають за їх збереження і зобов'язані дотримуватись вимог органів охорони культурної спадщини. Обов'язок щодо збереження таких об'єктів встановлюється шляхом укладення з органами охорони культурної спадщини договорів про охорону.

Консервування, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам'яток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. У відносно визначних пам'яток місцевого значення обов'язково наявність письмового дозволу органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністра ¬ ністрацій відповідно до їх компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Будь-яка діяльність юридичних або фізичних осіб, яка створює загрозу об'єкту пам'ятки або здійснюється з порушенням законодавства, державних стандартів, норм і правил у сфері охорони культурної спадщини, заборонено (ст. 30 Закону про охорону культурної спадщини). Органом, що забороняє ту чи іншу діяльність, що завдає шкоди об'єкту пам'ятки, є орган охорони культурної спадщини.

Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
zagorodna.com
Увійти

Наша кнопка

Zagorodna
bigmir)net TOP 100