Спочатку ця функція перейшла до державних районних адміністрацій, за режиму Віктора Януковича — до Держземагенції. Згодом Держземагенція перетворилася на Держгеокадастр, який мав би займатися веденням земельного кадастру та картографією, а землями мало б управляти місцеве самоврядування.
На жаль, цього не трапилося і досі. Однак, законопроєкт 2194, який називають «Земельною Конституцією», має на меті вирішити це питання, зробити ефективним використання земель на місцях та подолати корупційні ризики.
Держгеокадастр — як триголовий змій. Він несе три ключові функції, які насправді не повинні поєднуватися. По-перше, він реєструє земельні ділянки і утримує координати меж. По-друге, він — розпорядник сільськогосподарських державних земель. По-третє (і це найгірша концентрація повноважень), — контролюючий орган за використанням земельних ресурсів.
Тобто, він роздає землі, вносить їх у базу даних і сам себе контролює. Цей замкнутий корупційний механізм обов’язково потрібно розділити. Законопроєкт 2194 передбачає логічне реформування сфери Управління землями. Контроль за цільовим використанням земель здійснюватиме місцеве самоврядування, щодо захисту природоохоронних територій — Державна екологічна інспекція. Натомість, Держгеокадастр перетвориться на європейську інституцію, що займатиметься регулюванням сфери виробництва та використання геоданих згідно з законом «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», буде вести земельний кадастр.
Сільським жителям буде легше звертатися із земельними питаннями до місцевої влади, фактично, до тих депутатів, за яких вони проголосували на місцевих виборах 25 жовтня минулого року. Наприклад, щоб отримати або переоформити ділянку, отримати якийсь витяг. Натомість, зараз значно важче достукатись до чиновників Держгеокадастру, які сидять в обласних центрах та Києві.
Встановлення меж населених пунктів. Цим питанням зможуть опікуватися самі органи місцевого самоврядування. На жаль серед усіх 1470 громад в Україні межі не встановлено. Найбільша проблема із ділянками, розташованими поблизу міст обласного значення, де земля найдорожча, а тому за неї іде боротьба. До цих конфліктів часто долучаються чиновники Держгеокадастру, оскільки він залишається головним органом при розробці документації щодо встановлення меж населених пунктів. Коли межі між громадами не встановлені, у недобросовісних платників податків питання, кому мають сплачувати податки на землю фермери, які працюють на цих територіях, і як підтвердити що це територія певної громади?
Недобросовісні підприємці намагаються сидіти на двох стільцях і взагалі не сплачувати податки нікому. Законопроєкт 2194 поставить крапку у цьому питанні, органи місцевого самоврядування зможуть домовлятися між собою про межі, встановлювати межі, а згодом і поповнювати власні бюджети від податкових надходжень.
Контроль за самовільним зайняттям та використанням не за цільовим призначенням — ще одна важлива функція, яку отримають громади після ухвалення законопроєкту 2194. Адже деякі недоброчесні особи вдаються до порушень у цій сфері. Наприклад, купують ділянку нібито під будівництво житлового будинку, а згодом зводять на ній склади або виробничі приміщення. Якщо ця територія знаходиться за межами населених пунктів, місцеві органи самоврядування не зможуть впливати на таких горе-ділків. Натомість, вони поступово навчатимуться контролювати і виганяти цих недобросовісних землевласників або землекористувачів після того, як повноваження будуть передані на місця.
Країни ЄС подають нам гарний приклад. Там штрафи за подібні порушення накладались навіть на державні підприємства. Якщо вони не сплачують цю пеню, землю виставляють на аукціон, різницю в ціні повертають держпідприємству, а сума штрафу зараховується до місцевого бюджету. Натомість, в Україні Національна академія аграрних наук не сплачує податок за землю за свої виробничі потужності. За законом, це пояснюється тим, що ці землі, нібито, застосовуються для наукових цілей. Хоча насправді вони використовуються у бізнес-інтересах підприємств, підпорядкованих Академії.
Варто зауважити, що використання земель за призначенням, це не лише запорука справедливих надходжень до місцевих бюджетів. Це також і благоустрій сільських територій, аби вони не були захаращені неналежними спорудами.
Планування територій за межами населених пунктів також буде в юрисдикції органів місцевого самоврядування. Це стане можливим вперше в історії України не тільки завдяки вже прийнятому закону про планування земель, а й завдяки законопроєкту 2194. Раніше селищна/міська рада могла планувати свої території виключно в межах населеного пункту, де проживають люди. За останнім парканом село закінчувалося і починалися землі, якими управляла держава. Тому громада не могла впливати на те, які дороги, пішохідні доріжки, стовпи ліній електропередач будуть на тих територіях.
Завдяки запланованим законодавчим змінам значно спрощується та здешевлюється процедура планування, зонування територій, створення генпланів. Громади зможуть більш якісно та ефективно планувати свою територію, аби залучати інвесторів. Це дозволить створювати додаткові робочі місця. Загалом місцевим мешканцям стане значно комфортніше проживати у своїх селах і містах. На місцевих виборах вони будуть обирати тих депутатів, які зможуть виконувати конкретні повноваження для розвитку громади. Усі зазначені вище зміни відповідають реформі децентралізації, що має на меті зробити регіони більш ефективними та покращити рівень життя по всій Україні.
https://biz.nv.ua
Коментарі