Серед іншого, вони мають опцію для примусового вселення евакуйованих у житло місцевих громадян. Про законодавчі тонкощі процедури UBR.ua розповів юрист.
Законодавство дозволяє військовим адміністраціям вимагати у будь-якого власника житла безплатного та безоплатного розміщення громадян, евакуйованих з місць ведення бойових дій, на весь період воєнного стану.
До таких заходів влада може вдатися на підставі положення про військово-квартирну повинність, прописану в законі "Про правовий режим військового стану". Однак якщо влада зважиться на такий крок, то зіткнеться з низкою юридичних складнощів. Зокрема, розміщення може не торкнутися осіб, які самостійно виїхали з регіонів, чия влада не ухвалювала рішення про евакуацію населення.
Про юридичні нюанси розміщення евакуйованих осіб UBR.ua розповів партнер юридичної фірми JN Legal Сергій Дахновський.
Юрист насамперед відзначив "певну правову архаїчність" самого поняття військово-квартирної повинності, яка не відповідає суті положень Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини. У зв'язку з цим Кабінет Міністрів України у жовтні 2020 року навіть вносив на розгляд Верховної Ради розроблений Міністерством оборони законопроект про відміну повинності, проте пізніше його було відкликано.
Нагадаємо, що тепер, у зв'язку зі збройною агресією Росії та масовим виїздом громадян на Західну Україну про військово-квартирну службу згадав депутат Верховної Ради Олексій Кучеренко, про що раніше писав UBR.ua. Парламентарій, втім, запропонував на підставі положення про обов'язок лише адміністративно обмежити вартість оренди житла у регіонах, куди виїжджають українці.
З іншого боку, у законі "Про правовий режим військового стану" прямо не зазначено можливості встановлення обмежень на вартість оренди. Крім того, як пояснили UBR.ua експерти, на Західній Україні вже почав виявлятися дефіцит незайнятих орендних квартир, а також місць у переобладнаних під тимчасове житло для біженців держустанов. Це вимагає від влади додаткових заходів для розміщення переселенців, які продовжують прибувати в регіон.
Проте через відсутність правового досвіду реалізації військово-квартирної повинності у влади може виникнути чимало труднощів із забезпеченням балансу інтересів громадян-власників житла та біженців. Як вказує Дахновський, влада має визначити принципи та порядок складання переліку власників житла, які можуть бути піддані військово-квартирній повинності, а також процедуру фактичного вселення евакуйованих осіб.
"Вирішуватимуться ці питання в умовах жорсткого цейтноту і, що називається, "з коліс". Важливою є й необхідність чіткого визначення осіб, що належать до категорії "евакуйованого населення", – зазначив юрист JN Legal на ще одну ключову проблему квартирної повинності.
Згідно з Кодексом цивільного захисту України, евакуація передбачає організоване виведення або вивезення із зони надзвичайної ситуації, або зони можливої поразки населення, якщо виникає загроза його життю чи здоров'ю. Відповідно, така процедура згідно із законом має супроводжуватися реєстрацією та обліком евакуйованих, що, як зазначає Дахновський, навряд чи можливо у всіх випадках.
Експерт наголошує, що, виходячи з дослівного тлумачення норми про військово-квартирну повинність, самостійний виїзд людей із зони, де уповноваженими органами не приймалося рішення про евакуацію населення, виключає можливість віднесення їх до осіб, які можуть розміщуватися за принципом військово-квартирної повинності.
https://www.zagorodna.com/uk
Коментарі