• {{ item.product_type }}

    {{ item.brand_name }}

    {{ item.product_name }}

    {{ item.old_price }} грн/кв.м

  • Список повідомлень порожній

Відома письменниця заробляла ремонтом квартир

Читать статью на русском

Нерухомість знаменитостей

Росія

22.09.2010

Відома письменниця заробляла ремонтом квартир фото
Читайте також: Син Девіда Бекхема купив розкішний особняк за 10,5 мільйона доларів
Марина Крамер - медик за освітою і письменниця за покликанням, яке відчула ще в дитинстві. Автор серії популярних детективних романів, заснованих на реальних подіях. У перспективі - вихід ще декількох книг, вже не об’‎єднаних наскрізною героїнею, але від того не менш захоплюючих. Але і це, як з’‎ясував «Власник», далеко не всі професії, які спробувала Марина в життя ...<br /><br />- Марина, оскільки ми журнал не тільки про людей, а й про будинки, я відразу буду вас розпитувати про вашу квартиру.<br /><br />- Без проблем! Квартира у мене, скажімо так, батьківська. Вийшло, що, коли ми з чоловіком тільки одружилися, у нас була однокімнатна квартира, невелика. Потім народилася дитина, потім дитина трохи виріс, і, відповідно, ми зіткнулися з необхідністю якось розширюватися. Ми купили двокімнатну квартиру, і мої батьки переїхали туди, а ми - в їх квартиру. Причому житло для них ми купили дуже вдало, вийшло, що ми живемо в сусідніх будинках.<br /><br />- Напевно, в центрі міста?<br /><br />- Ні, я живу не в центрі, це такий, можна сказати, окраїнний район - правда, тут треба розуміти, що окраїнний район в Красноярську зовсім не те ж саме, що окраїнний район у Москві. По суті, це єдине місце в нашому місті, де взагалі немає жодних промислових підприємств. Зате поруч ліс, обстановка для життя майже ідеальна.<br /><br />- А скільки кімнат у квартирі?<br /><br />- Три кімнати. І цю квартиру в її нинішньому вигляді я протягом трьох місяців зробила практично сама.<br /><br />- Ага, значить ви самі займалися дизайном інтер’‎єру? А до послуг професіоналів вдатися не було спокуси?<br /><br />- Ні, ну, звичайно, не можна сказати, що я все виконала своїми руками від і до. У мене працювала бригада, але залученого дизайнера не було. Тобто генератором ідей дійсно виступала я сама.<br /><br />- Навіть спеціальною літературою не користувалися?<br /><br />- Навпаки, накупила профільних журналів, але все одно адже неможливо (принаймні я так думаю) знайти в журналі, та й де б то не було, ідею в готовому вигляді. Так, щоб її можна було втілити в життя, не привносячи нічого свого. І вже, принаймні якщо говорити про інтер’‎єрні журналах, жодного разу такого не було, щоб я побачила готову роботу і зрозуміла: ось це моє. Але, звичайно, якісь деталі я знаходила для себе саме в журналах - що-то в одному, що-то в іншому.<br /><br />- І як вам підсумок - залишилися задоволені своїм оновленим пустиню?<br /><br />- Ви знаєте, коли ми закінчили і вивезли все будівельне сміття, у нас дитина катався на велосипеді по квартирі! Загалом, залишилися задоволені.<br /><br />- Така величезна квартира, що можна на велосипеді кататися?<br /><br />- Та ні, насправді будинок - звичайна «панелька». Будинку 30 років, можна сказати, ще новий.<br /><br />- А за рахунок чого вийшов «велодром»? Щось перепланували?<br /><br />- Глобальних змін не стали робити, три кімнати так і залишили, як було. Все-таки як мінімум дитині потрібно окреме приміщення.<br /><br />- А вам - робочий кабінет?<br /><br />- Ну, коли ми затівали ремонт, я не думала, що мені знадобиться будинку окреме робоче місце. Я не планувала ще в той момент займатися літературою. Я тоді працювала в лікарні, книжок не писала, так що окремий кабінет мені не був потрібен.<br /><br />Захопило мене це - я маю зараз на увазі оформлення інтер’‎єру - тоді досить сильно. Я допомагала потім з інтер’‎єром сестрі, загалом, не залишала це заняття. У мене у свій час, між іншим, була будівельна фірма, ми займалися ремонтами. Починали з малого - брали квартири «поштучно». А потім почали, що називається, в промислових масштабах працювати. Це вже були договори з адміністрацією.<br /><br />- Тобто, грубо кажучи, була можливість цілий будинок брати для ремонту?<br /><br />- У принципі, так. Ми брали замовлення під’‎їздами, встановлювали вікна і так далі ...<br /><br />- Так, нетривіальний аспект допісательской біографії! Скажіть, а про заміському будинку ви не думали? Немає бажання всією сім’‎єю жити в одному будинку, на природі?<br /><br />- Я подумую про це, але поки що, чесно кажучи, якось не можу визначитися. Тим більше що у нас в місті ситуація зараз така: ціни на квартири падають, а от на заміські будинки, як не дивно, немає. Ціна на котеджні селища як стояла, так і стоїть: Це той дім коштував, припустимо, 15 мільйонів, і так і стоїть донині, незважаючи на кризу.<br /><br />До того ж, якщо перебиратися за місто, буде потрібно ще й засіб пересування: життя-то у мене досить мобільна. За містом не будеш відсиджуватися. А з автомобілями, якщо чесно, стосунки в мене досить напружені.<br /><br />- Я так зрозуміла, ви досить давно займаєтеся темою будівництва та інтер’‎єру?<br /><br />- Ну, досить давно. Років 9, по-моєму.<br /><br />- А чи є у вас якісь улюблені напрямки, школи, стилі в дизайні? Напевно за час дизайнерської практики сформувалися уподобання?<br /><br />- У мене немає одного-єдиного улюбленого стилю. Треба сказати, у мене і вдома немає єдиного стилю - кожна кімната оформлена по-своєму, у своєму власному дусі.<br /><br />Для кухні я віддаю перевагу класичний стиль, масивну дерев’‎яну меблі. Припускаю елементи сільського стилю. Вітальня в мене - цілковитий мінімалізм. І не тільки за стилем. Ще й дуже мало меблів, відверто кажучи, крім дивана нічого й немає. Диван і телевізор.<br /><br />Це, напевно, ще з дитинства залишилось: я людина радянський, що виріс в СРСР, і з усім тодішнім інтер’‎єрним мейнстрімом я дуже добре знайома. Так що неприйняття стінок, гірок, заставлених різними дурницями, кришталем, скляними фігурками і так далі, - воно, напевно, родом з дитинства. Я терпіти не можу скапливающееся в інтер’‎єрі барахло, у мене нічого зайвого немає.<br /><br />Спальня у нас вдома «японська». Я захоплююся Японією, так що і ліжко у нас в цьому стилі, віяла, статуетки японські використовувала в оформленні. Ну а дитяча - це дитяча, там головне - зручність і функціональність.<br /><br />- А де ж все-таки ви працюєте? Зрозуміло, що, коли купували квартиру, кабінет не планували, але тепер-то вам дійсно потрібно робоче місце?<br /><br />- Працюю в залі.<br /><br />- У тому самому, де диван і телевізор?<br /><br />- Ну так, я сідаю спиною до телевізора, так що він мені абсолютно не заважає, не відволікає навіть включений.<br /><br />- А як же звук?<br /><br />- Теж аніскільки не заважає, я його просто не помічаю - більш ніж спокійно до шуму ставлюся.<br /><br />- А де до цього доводилося жити? У дитинстві, наприклад?<br /><br />- У дитинстві ми жили всі разом великою родиною: дідусь, бабуся, батьки, прабабуся і я. Це був сталінський будинок, габарити квартири дозволяли всім існувати, не заважаючи один одному. А потім почали потихеньку роз’‎їжджатися. За великим рахунком, в тій квартирі, де мешкаємо ми зараз з сім’‎єю, я прожила все життя. Не рахуючи раннього дитинства і трирічної перерви, коли ми з чоловіком жили в однокімнатній квартирі. Я взагалі дуже консервативна людина.<br /><br />- А в Москві часто буваєте?<br /><br />- Зараз, звичайно, доводиться часто приїжджати.<br /><br />- Зупиняєтесь в готелі?<br /><br />- В основному так, хоча був і період, коли жила в подруги, бувало, що доводилося і квартири знімати. А взагалі, я нормально переношу готельний побут, подорожі, пов’‎язані з цим побутові труднощі та обмеження. Тим більше, що я зараз, крім письменницької діяльності, ще й працюю в клубі бального танцю, де займається моя дитина, так що всі ці роз’‎їзди, подорожі з міста в місто, з готелю до готелю - справа абсолютно рядова. Треба значить треба.<br /><br />- А вам Москва подобається? Адже вам є з чим порівняти, погляд не такий «замилений», як у тих, хто тут постійно живе?<br /><br />- Якщо говорити відсторонено, не приміряючи до себе, то Москва мені подобається. Але жити тут я б не хотіла. Навряд чи я б змогла залишитися тут назовсім. Знаєте, є відчуття «моє місто» і «не моє місто». Так ось, Москва - не моє місто.<br /><br />- Як вам ті зміни, які в Москві відбуваються, скажімо, в останні 10 років?<br /><br />- Те, як Москва змінюється, мені подобається. Люблю я, звичайно, більше стару частину міста, ті квартали, які зберегли історичну атмосферу. Але місто росте, потрібно десь жити, не можна ж усім втиснутися в історичний центр. Так що я до розростається спальних районів нормально ставлюся, хай і не дуже добре знаю їх усі. Ось те, що старовинні будівлі зносять, мені не подобається. Я вважаю, їх все-таки потрібно зберігати в первозданному вигляді, максимально до цього прагнути, інакше вийде так, що після нас нічого не залишиться. Буде, може бути, і ефектно, і навіть красиво, але це буде вже не те місто.<br /><br />- Я знаю, що ви пишете історії, які багато в чому засновані на подіях з реального життя. А переносите щось з інтер’‎єрів, з вашого оточення в книги?<br /><br />- Звичайно! Коли малюєш якусь ситуацію, перед очима має бути картинка, яку ти і «покажеш» потім читачеві. Читач буде бачити і добре уявляти, в якому інтер’‎єрі відбуваються події, в якому місці. Дрібниці часто створюють весь настрій.<br /><br />- А свою квартиру, якісь елементи її інтер’‎єру можете «показати» читачеві?<br /><br />- Ні. Своє я бережу, і в особистий простір вкрай неохоче когось пускаю. Тим більше велику читацьку аудиторію. Все-таки особисте - це особисте.<br /><br />- На закінчення поставлю «вічне» запитання: що для вас дім?<br /><br />- Дім - це місце, куди тобі хочеться повертатися з будь-яких обставин. Що б не сталося, як би не було тобі десь щось добре чи, навпаки, погано, повинно бути місце, куди ти приходиш, розслабляєшся, де тебе оточують улюблені речі і улюблені люди. І в мого чоловіка до будинку таке ж відношення, на щастя. Він свого часу теж досить багато їздив, так виходило по роботі. І коли ми з ним стали жити разом, то стали влаштовувати в будинку все так, щоб туди хотілося повернутися. Адже чоловікові, між іншим, завжди важливо, щоб його чекав будинок, чекала дружина ...<br /><br />- І ви чекаєте? При вашому-то графіку?<br /><br />- Чекаю, звичайно! Намагаюся у міру можливості.<br />www.sob.ru<br />

Теги:

нерухомість знаменитостей

Коментарі

До цієї новини немає коментарів

Читайте також

Используя сервисы Zagorodna.com, вы соглашаетесь с Политикой использования файлов cookie. Мы используем файлы cookie, необходимые для аналитики, персонализации и рекламы.