Читайте також:
Валерій Леонтьєв розпродає нерухомість у США
Заміський особняк Вікторії і Вадима Циганових-архітектурна казка, чарівний острів посеред води.
-Віка, ви одна з небагатьох співачок, яка не зраджує своєму стилю. Кожна ваша пісня несе в собі дух країни, її історію. Це співпадає з вашими життєвими принципами?
-Звичайно. Якщо б я стала лицедіяти на цю тему, кокетувати, то мені б ніхто не повірив і число моїх шанувальників було б не настільки велике. Коли все робиш щиро, від душі, то це знаходить відгук у серцях. Я пробувала співати любовну лірику, але вона в мене не пішла ». Співала романси, шукала себе, пробувала все - був дуже довгий шлях пошуку, торохкань. Але тепер я себе знайшла. Мій сьогоднішній репертуар будується на тому іміджі, яким я про себе заявила на самому початку творчого шляху - коли, виконавши одну зі своїх пісень, вранці прокинулася знаменитою. Головна моя пісня була «Андріївський прапор». Я - людина ідейна. Патріотична пісня - це моє, це і є я. Мій батько - морський офіцер, я народилася в Хабаровську. У нашій сім’ї часто збиралися татові друзі, які співали військові пісні. До цих пір живу цієї романтикою. Я служу сцені, а не шоу-бізнесу. Жінка на естраді повинна відстоювати своє «я», в цьому її сила.
-Ви сильна?
-Я з «ребра Адама» - і слабка, і сильна. Коли Бог створив жінку, він врахував всі перші помилки і багато виправив. Але він створив ті дві половинки, які повинні бути разом, доповнювати один одного. Я з сумом дивлюся на самотніх жінок, які, піддавшись спокусі фемінізму, відокремилися від чоловіка, зруйнували свій шлюб. Вони втратили свої чесноти, їм тільки здається, що вони стали сильнішими. Треба змирити свою гординю, бо чоловік бачить набагато далі дружини. Я іноді сперечаюся з Вадимом, щось йому доводжу, але минає час, і я розумію, що він мав рацію. Жінка повинна допомагати чоловікові, а це і означає - любити. Перемагає любов, а не сила.
-А ви не шкодуєте, що відмовилися від артистичної кар’єри?
-Ні. Я грала в п’єсах Островського, Чехова, Лопе де Вега. Юрій Любимов пропонував мені роль Лари в «Докторі Живаго». Мене запрошував Товстоногов, кликали на роль Анни Кареніної. Була в моєму житті незабутня зустріч з Євгеном Павловичем Леоновим. Він сказав мені, що мій зоряний час не забариться, і я повинна виправдати його надії. Я вибрала естраду і знайшла свого режисера - Вадима. Тепер я - провідна актриса в нашому театрі.
-Ви покладаєтеся на долю?
-Елемент містики в моїй долі, звичайно, є. Я знала, що неодмінно зустріч такої людини, як Вадим. Познайомилися ми на студії звукозапису. Він підсів до мене і ми довго розмовляли, а коли йшов, сказав: «Значить, так: відтепер ми нерозлучні». Я запитала: «Ви хочете бути моїм директором?» - «І директором, і чоловіком!» Коли зустрічаєш ідеал, за це доводиться дорого платити: кому багато дається, з того багато і питається. Любов - каторжна праця, до поту, до крові, до сліз. Це все одно, що шліфувати діамант. А знаєте, як боляче, коли шліфують! Взяти б, та вирватися, втекти. А чи не можна ...
-Ваше з Вадимом заміське життя - це теж свого роду втеча?
-Загалом, так. Мені треба відчувати землю під ногами. До того ж вона, земля, не дає людині закиснути - на ній треба щось садити, вирощувати, на ній потрібно трудитися ... А тоді і в душі починається робота. Я не люблю тусовок. Для мене важливіше природа, квіти, трава, домашній затишок ... Будинок для нас - не фортеця, а спільна творчість, це наша студія, майстерня. У місті все було складніше і метушливо: туди треба поїхати, сюди заїхати. На це йшло стільки часу! А тут є все, що нам треба. Спочатку я навіть думати не хотіла про переїзд, але Вадим мене переконав. Він прийшов до цього раніше. Тепер мені здається, що я тут жила завжди. Тут нікуди не треба поспішати. Навіть не хочеться вмикати телевізор! За час гастролей так набридають чужі кути, казенні ліжка, тумбочки з тарганами ... Але коли я повертаюся, мені достатньо полежати в ліжку, сходити в лазню, попаритися, зробити маску - і всю втому як рукою знімає.
-Ви любите землю, хоча за гороскопом Скорпіон, водний знак.
-Просто обожнюю воду: водоспади, водойми, річки. У нас тут озеро справжнє, кругле, ми в ньому плаваємо. Навіть вогонь не володіє такою силою, як вода. Вона може бути мінливою і постійною, крижаною і гарячою, каламутною і кришталево чистою, швидкою і повільною будь-якою. Мені здається, наш будинок як не можна краще «вписався» у це водне оточення ...
-До речі, хто автор проекту?
-Купивши землю, ми замовили проект одному знайомому дизайнерові. Але Вадим така людина, що йому обов’язково треба дійти «до самої суті». Він узяв проект, все в ньому перекреслив, на наступний день склав власний. Все, що ви бачите тут, створено виключно за його ескізами та кресленнями. Я знала, що він хороший продюсер, пише чудові вірші, але те, що дизайн та архітектура йому під силу, виявилося для мене несподіванкою. Він за гороскопом Близнюк, тому всі бажає робити сам - і у нього виходить. Друзі називають його «російський Гауді». Ось ці сходи в стилі модерн, ковані світильники, мозаїчне панно на вікнах - все його робота. Його знання світової культури відображено в інтер’єрі: Вадим використовує дорогі породи дерева, різьбу, шкури екзотичних тварин, вкраплення антикварних предметів. Крім того, у нього є пристрасть - колекціонувати старовинну зброю, монети, килими, вишукані раковини ... А в дитинстві він хотів бути директором зоопарку. Тому у нас живуть лебеді, японський півень, папуга, є кішки і собака. Я думаю, він цим не обмежиться. Місця усім вистачить.
-Ви весь час разом. Це не важко?
-Важко, звичайно. На якийсь час ми розбігатися, але ненадовго. Мовчання - золото, а терпіння - діамант. Я - Скорпіон, мені потрібна мета в житті, а Близнюкам, рухомим як ртуть - вічний рух. Він від мене весь час біжить, а я його наздоганяю ... Вадим - моя головна мета.
-Останнє запитання: якщо б цей будинок вам подарували, вам було б у ньому так само затишно і щасливо?
-Дім стає живим, коли в ньому починається життя, торкаються твої руки, твоя душа, думка, уява - все стає рідним. Це як у мистецтві: гарна мелодія - лише півсправи, її треба наповнити словом, особливим змістом. І тоді вона стає піснею.
Zagorodna.com
-Віка, ви одна з небагатьох співачок, яка не зраджує своєму стилю. Кожна ваша пісня несе в собі дух країни, її історію. Це співпадає з вашими життєвими принципами?
-Звичайно. Якщо б я стала лицедіяти на цю тему, кокетувати, то мені б ніхто не повірив і число моїх шанувальників було б не настільки велике. Коли все робиш щиро, від душі, то це знаходить відгук у серцях. Я пробувала співати любовну лірику, але вона в мене не пішла ». Співала романси, шукала себе, пробувала все - був дуже довгий шлях пошуку, торохкань. Але тепер я себе знайшла. Мій сьогоднішній репертуар будується на тому іміджі, яким я про себе заявила на самому початку творчого шляху - коли, виконавши одну зі своїх пісень, вранці прокинулася знаменитою. Головна моя пісня була «Андріївський прапор». Я - людина ідейна. Патріотична пісня - це моє, це і є я. Мій батько - морський офіцер, я народилася в Хабаровську. У нашій сім’ї часто збиралися татові друзі, які співали військові пісні. До цих пір живу цієї романтикою. Я служу сцені, а не шоу-бізнесу. Жінка на естраді повинна відстоювати своє «я», в цьому її сила.
-Ви сильна?
-Я з «ребра Адама» - і слабка, і сильна. Коли Бог створив жінку, він врахував всі перші помилки і багато виправив. Але він створив ті дві половинки, які повинні бути разом, доповнювати один одного. Я з сумом дивлюся на самотніх жінок, які, піддавшись спокусі фемінізму, відокремилися від чоловіка, зруйнували свій шлюб. Вони втратили свої чесноти, їм тільки здається, що вони стали сильнішими. Треба змирити свою гординю, бо чоловік бачить набагато далі дружини. Я іноді сперечаюся з Вадимом, щось йому доводжу, але минає час, і я розумію, що він мав рацію. Жінка повинна допомагати чоловікові, а це і означає - любити. Перемагає любов, а не сила.
-А ви не шкодуєте, що відмовилися від артистичної кар’єри?
-Ні. Я грала в п’єсах Островського, Чехова, Лопе де Вега. Юрій Любимов пропонував мені роль Лари в «Докторі Живаго». Мене запрошував Товстоногов, кликали на роль Анни Кареніної. Була в моєму житті незабутня зустріч з Євгеном Павловичем Леоновим. Він сказав мені, що мій зоряний час не забариться, і я повинна виправдати його надії. Я вибрала естраду і знайшла свого режисера - Вадима. Тепер я - провідна актриса в нашому театрі.
-Ви покладаєтеся на долю?
-Елемент містики в моїй долі, звичайно, є. Я знала, що неодмінно зустріч такої людини, як Вадим. Познайомилися ми на студії звукозапису. Він підсів до мене і ми довго розмовляли, а коли йшов, сказав: «Значить, так: відтепер ми нерозлучні». Я запитала: «Ви хочете бути моїм директором?» - «І директором, і чоловіком!» Коли зустрічаєш ідеал, за це доводиться дорого платити: кому багато дається, з того багато і питається. Любов - каторжна праця, до поту, до крові, до сліз. Це все одно, що шліфувати діамант. А знаєте, як боляче, коли шліфують! Взяти б, та вирватися, втекти. А чи не можна ...
-Ваше з Вадимом заміське життя - це теж свого роду втеча?
-Загалом, так. Мені треба відчувати землю під ногами. До того ж вона, земля, не дає людині закиснути - на ній треба щось садити, вирощувати, на ній потрібно трудитися ... А тоді і в душі починається робота. Я не люблю тусовок. Для мене важливіше природа, квіти, трава, домашній затишок ... Будинок для нас - не фортеця, а спільна творчість, це наша студія, майстерня. У місті все було складніше і метушливо: туди треба поїхати, сюди заїхати. На це йшло стільки часу! А тут є все, що нам треба. Спочатку я навіть думати не хотіла про переїзд, але Вадим мене переконав. Він прийшов до цього раніше. Тепер мені здається, що я тут жила завжди. Тут нікуди не треба поспішати. Навіть не хочеться вмикати телевізор! За час гастролей так набридають чужі кути, казенні ліжка, тумбочки з тарганами ... Але коли я повертаюся, мені достатньо полежати в ліжку, сходити в лазню, попаритися, зробити маску - і всю втому як рукою знімає.
-Ви любите землю, хоча за гороскопом Скорпіон, водний знак.
-Просто обожнюю воду: водоспади, водойми, річки. У нас тут озеро справжнє, кругле, ми в ньому плаваємо. Навіть вогонь не володіє такою силою, як вода. Вона може бути мінливою і постійною, крижаною і гарячою, каламутною і кришталево чистою, швидкою і повільною будь-якою. Мені здається, наш будинок як не можна краще «вписався» у це водне оточення ...
-До речі, хто автор проекту?
-Купивши землю, ми замовили проект одному знайомому дизайнерові. Але Вадим така людина, що йому обов’язково треба дійти «до самої суті». Він узяв проект, все в ньому перекреслив, на наступний день склав власний. Все, що ви бачите тут, створено виключно за його ескізами та кресленнями. Я знала, що він хороший продюсер, пише чудові вірші, але те, що дизайн та архітектура йому під силу, виявилося для мене несподіванкою. Він за гороскопом Близнюк, тому всі бажає робити сам - і у нього виходить. Друзі називають його «російський Гауді». Ось ці сходи в стилі модерн, ковані світильники, мозаїчне панно на вікнах - все його робота. Його знання світової культури відображено в інтер’єрі: Вадим використовує дорогі породи дерева, різьбу, шкури екзотичних тварин, вкраплення антикварних предметів. Крім того, у нього є пристрасть - колекціонувати старовинну зброю, монети, килими, вишукані раковини ... А в дитинстві він хотів бути директором зоопарку. Тому у нас живуть лебеді, японський півень, папуга, є кішки і собака. Я думаю, він цим не обмежиться. Місця усім вистачить.
-Ви весь час разом. Це не важко?
-Важко, звичайно. На якийсь час ми розбігатися, але ненадовго. Мовчання - золото, а терпіння - діамант. Я - Скорпіон, мені потрібна мета в житті, а Близнюкам, рухомим як ртуть - вічний рух. Він від мене весь час біжить, а я його наздоганяю ... Вадим - моя головна мета.
-Останнє запитання: якщо б цей будинок вам подарували, вам було б у ньому так само затишно і щасливо?
-Дім стає живим, коли в ньому починається життя, торкаються твої руки, твоя душа, думка, уява - все стає рідним. Це як у мистецтві: гарна мелодія - лише півсправи, її треба наповнити словом, особливим змістом. І тоді вона стає піснею.
Zagorodna.com
Коментарі