Катя Бужинська: Я живу по сусідству з Карлсоном

Побувати в гостях у зірки, мрія багатьох, якщо не кожного. Кореспонденту порталу iBud.ua це вдалося.

-Катя, у вас простора, але в той же час дуже затишна квартира. Як давно ви живете тут? Чия в цьому заслуга?
Цю квартиру я придбала 8 років тому. Тут практично все робила і вибирала сама: шпалери, меблі, колір. У Києві я тільки 15 років. Я народилася в Норильську. Але більшу частину життя прожила в місті Чернівці, звідки родом і мої батьки. До Києва я переїхала, коли вступила до музичного училища ім. Глієра. У відомому сенсі мені пощастило. Я ніколи не жила в гуртожитку, батьки допомогли мені на час навчання зняти квартиру на Березняках. Потім вийшла заміж і жила у чоловіка, до речі, в тому ж районі. Квартиру, де ми знаходимося, я купила вісім років тому, після того як ми розлучилися з чоловіком. Це моя перша власна квартира.

-Тобто це був період, коли київська нерухомість була ще у відносно нормальною ціною?
Треба сказати, що ця квартира і тоді не була особливо дешевою. Все ж таки тут три рівня, більше 180 метрів площі. Я навіть не уявляю, скільки вона може коштувати зараз.

- Чи слід розуміти, що вона вас повністю влаштовує і яких або квартирних рухів у вас не передбачається?
Думаю, що в доступному для огляду майбутньому немає. Хотілося б звичайно мати і заміський будинок, але зараз це занадто дороге задоволення. У мене є дача в Конча-Заспі. Але там не такі вже й велика ділянка для серйозного будинку.
Крім того, як ви бачите, ця міська квартира чимось якраз і нагадує заміський будинок. Тут є і камін, і маленький зимовий сад, і дерев'яні сходи йдуть на другий і третій поверх і навіть на останнім поверсі міні поле для гри в гольф. Перебуваючи тут, як-то не помічаєш, що вона є частиною звичайної київської багатоповерхівки кінця вісімдесятих.

- Але звичайної цю квартиру назвати важко. Багато позаздрили б цьому затишку і комфорту. Катя, ви теж доклали руку до облаштування цього житла?
- Ви мені трохи лестите. На мій погляд, це звичайна квартира зроблена, правда, в європейському стилі. До того ж ремонту досить багато років і мені хотілося б вже щось поміняти. Наприклад, рожеві стіни в спальні мені вже набридли. За вісім років у мене змінився смак. Я в дитинстві мріяла про спальню в стилі барбі, з великим ліжком, з красивими світильниками, витриману в білих і рожевих тонах. Зараз у мене саме така спальня, але повторюся, що за 8 років смак змінився. І мені зараз ближче мінімалізм і зовсім інші відтінки. Хоча подобається, що в квартирі переважають природні природні матеріали. В основному це дерево і камінь, шкури і хутро. Майже немає металу. Я не люблю модний зараз стиль хай-тек, і думаю, що в людському житло все має бути природно.

-Що б ще змінили?
Я хотіла б ще одну дитячу кімнату. Зараз моїй доньці Оленці всього 3 роки, але треба думати про майбутнє. І якщо друга дитина буде хлопчик, то з часом йому знадобиться окрема територія. Адже різностатеві діти не повинні жити в одній кімнаті. А ще мені катастрофічно не вистачає комори. Відра і ганчірки для прибирання, лижі і ковзани і інший непотріб лежать у мене і по кутах. Це непорядок і зараз я думаю над тим як знайти для цього конструктивне рішення.

-У вас немає в будинку тварин?
У квартирі тварин немає, вони всі живуть на дачі. Там у нас цілий зоопарк: 5 кішок, два папуги, яких подарували Оленці і собака Марік. Історія появи Маріка в нашій родині взагалі унікальна. Леночка якось мене попросила купити їй крокодильчика. Справа в тому, що у неї улюблений казковий герой крокодил Гена з радянських мультиків. Я з великими труднощами пояснила дитині, що собака нічим не гірше крокодила, так у нас з'явився лабрадор Марвін, а ласкаво Марік.

- У вас чудовий вигляд з вікна. Квартиру на високому поверсі ви вибирали свідомо?
Так вийшло. Я вже говорила, привернуло те, що ця квартира зсередини схожа на заміський будинок. Якось навіть не відчуваєш себе в місті. А те, що вона на самому верху, так у мене в розпорядженні є навіть частина даху. Можна сказати, що я живу по сусідству з Карлсоном і люблю погуляти по даху.

- Тоді, напевно, можна сказати, що в житловому плані ваші мрії уже збулися?
Та ні, я все ще мрію про заміський будинок. Тільки хотілося б, щоб він був недалеко від Києва, тому що вся студійна та концертна діяльність проходить тут. Не хотілося б витрачати багато часу на дорогу. Все ж таки у мене гастрольне життя. Концерти, часті поїздки. Інший раз приїжджаєш після туру і падаєш просто без сил. Мені пощастило, що в моєму будинку хороша енергетика. Це допомагає відновлюватися.
А ще мені подарували кілька старовинних ікон, це теж створює певну заспокійливу атмосферу ...

- У вас справді відчуваєш себе дуже спокійно. Як вдалося досягти такого ефекту? Є свої секрети?
Не те що б секрети, але при облаштуванні філософія фен-шуй тут застосовувалася. Я змогла переконатися, що це не просто данина моді, за цим дійсно варто ціла область знань і багатовіковий досвід. Це позначається навіть на відносинах між подружжям ....
Як бачите у мене в будинку практично немає техніки, різних телевізорів, магнітофонів, точніше є але тільки найнеобхідніше. Без чого не обійтися у роботі.

-Так, дійсно, у вас напевно могло б бути багато музичної апаратури. Все ж будинок співачки ....
- Ні, ви знаєте, вдома мені здебільшого хочеться побути в тиші. Звуку хорошого і різного мені з головою вистачає на концертах ...

- Що ж тоді, на вашу думку, має бути в домі, і чого навпаки бути не повинно, щоб людина відчувала себе в ньому, як у себе вдома?
- Я б порадила всім мати в будинку більше рослин. Вони не тільки радують погляд, але і очищають повітря. Я взагалі не зустрічала людей, які не любили б рослини ... Потім, в домі має бути більше натуральних матеріалів, дерева, каменю, кераміки ....
Поменше металу і пластмаси.
І ще, треба навчитися правильно, ставитися до води. До тієї яку п'ємо. Не вважайте мене за рекламного агента канадської компанії, але не шкодуйте грошей на фільтри. Та вода, що ллється з наших кранів, для вживання не годиться зовсім.

- Ну і нарешті, говорять якщо мріяти, то ні в чому собі не відмовляти. Що б ви хотіли, втілили в життя, якщо б нічим не були обмежені?
- Ой, ви знаєте, я ще шалено люблю море ... Безмежне море і дельфінів .... Якщо б мене нічого не стримувало, я б побудувала величезний басейн для дельфінів. Такий, що б в гарну погоду можна було зрушувати дах, і він як би перетворювався у відкрите море ....
Після поїздки в Ізраїль я різко змінила своє ставлення до цих істот. Спочатку боялася, думала що ці величезні риби можуть мені щось зробити .... А зараз вони мені дуже подобаються ... Може бути ми коли-небудь теж навчимося жити в такій же гармонії зі світом як вони ....
http://ibud.ua