У цьому можна звинуватити: відсутність чітких містобудівних норм, відповідних людині та сучасному просторовому плануванню, небажання забудовника витрачатися на якісний архітектурний підряд (коли і так роками масмаркет продавався), низьку споживчу культуру та ще безліч моментів.Однак я вважаю, що пізно шукати винних, тим паче, що і купівельні переваги, і девелоперські моделі вже встигли стати на стежку якісної трансформації. Сьогодні продається тільки те, що відображає вимоги сучасного споживача: ергономічність, комфорт, архітектурна айдентіка, функціональність, безпека.
Але навіть найзатребуваніший нині формат не застрахований від того, щоб перетворитися в геттоізований житловий масив, відірваний від реального урбаністичного ландшафту.
Щоб цього не сталося, у забудовника є як мінімум два шляхи розвитку.
Перший — включити до складу ЖК функціональну домінанту району. Це може бути соціально-побутовий об'єкт на кшталт садочка, школи, амбулаторії, центру дитячої творчості для жителів комплексу та району, публічний простір для фестивалів і виступів або спортивна інфраструктура, якою можуть користуватися і нерезиденти.
У такому випадку, з огляду на наші реалії, потрібно буде подвоїти охорону та кількість камер, посилиться контроль доступу до приватної частини новобудови, патрулювання периметру.
Важливо також грамотно розвести потоки. Це питання просторового планування.
Не виділяти приміщення за залишковим принципом під дитячий садок, а відразу запланувати його в такому місці, щоб пересування сторонніх територією були мінімальні, а потрапляння до приватної частини ЖК було просто виключено.
Другий варіант — інвестиції в розвиток району та вибудовування дружніх відносин із сусідами. Це інвестиції в соціально-побутову, рекреаційну, дозвільну інфраструктуру району.
Це може бути реконструкція парку та скверу по сусідству, прокладання нового дорожнього полотна, комунікацій, облаштування парковки та ще з десяток-другий варіантів.
Було б бажання та готовність інвестувати. Як показує практика, мінімальний бюджет такого проєкту стартує від декількох десятків мільйонів гривень, а окупається у вигляді лояльності мешканців прилеглих будинків, репутаційних плюсів і підвищеної уваги з боку інвестора.
Закрита територія комплексу — це не вирок і не вірна ознака сучасного гетто, як люблять у нас кричати.
Це спосіб захистити приватну власність від мародерства, забезпечити належний рівень комфорту та безпеки, за який за фактом платять жителі, які придбали квартири в ЖК.
Логічно, що і дитячий майданчик на території комплексу, і парк, і спортивна зона — все, що створює забудовник, відбивається на вартості квадрата. Люди заплатили за свій комфорт.
Потрібно хвилюватся не через закриту територію, а через те, наскільки грамотно комплекс вписаний в існуючий урбаністичний ландшафт, чи є зв'язок із районом-містом, чи вибудовані добросусідські взаємини.
Вікторія Берещак, оглядачка ринку нерухомості
thepage.ua
Коментарі