Чиновники Україні не зацікавлені у розвитку зеленого будівництва

Рівень розвитку зеленого будівництва в будь-якій країні залежить від ряду макроекономічних і соціальних показників: рівня культурної та моральної зрілості населення, соціального рівня населення, академічного рівня всіх учасників будівельного ринку, рівня конкуренції між учасниками ринку. Важливу роль у розвитку зеленого будівництва грає і державний протекціонізм. Наприклад, у ряді держав Західної Європи почали вводити норми, за якими з середини цього десятиліття забороняється виробляти та продавати на території держави продукцію з високим показником викиду шкідливих речовин в атмосферу. У нашій країні закон про енергозбереження діє з 1994 р., судячи з газовим проблемам в державі, він вимагає кардинальних доопрацювань.

Проблема полягає в тому, що в Україні ніколи не проводилася і не проводиться популяризація зеленого будівництва та застосування енергоефективних технологій, ні учасниками ринку, ні державними органами. Адже зацікавити забудовника не складно - для цього необхідно унормувати багаторівневі критерії енергоефективності будівництва та надати відповідні диференційовані пільги по сплаті пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту або податку на землю в період будівництва.

Тим не менш, в нашу країну поступово приходять і сертифіковані стандарти, і гранти на будівництво «зелених» об'єктів. Вже через 3-5 років в Україні з'являться житлова нерухомість, яка буде сертифікована за міжнародними стандартами зеленого будівництва. В даний момент такі проекти розробляються девелоперами і наша компанія не виняток.

Ряд забудовників на своїх об'єктах застосовують ті чи інші зелені технології: встановлюють системи приточно-витяжної вентиляції з рекуперацією, більш ефективні склопакети з використанням К-або I-скла, утеплюють зовнішні стіни енергозберігаючими матеріалами і так далі. Часто забудовники навіть не замислюються про те, що вони застосовують елементи зеленого будівництва.

В ієрархії енергоефективності будівництва сьогодні перше місце займають, так звані «пасивні» будинки. Акцент в них поставлений на мінімізацію енерговитрат, а джерелом живлення виступає енергія життєдіяльності людини - теплова енергія від роботи телевізора, холодильника, лампочки, плити і т.д. На жаль, в наших кліматичних умовах застосування цього світового тренду неможливо, а експериментальні проекти не зможуть задовольнити вимоги по комфортному перебуванню в них людей в спекотні та холодні дні.

Те, що сьогодні може бути дієвим і стратегічно виправданим в будівництві - це стимулювання прогресу в трьох напрямках - мінімізація енерговитрат за рахунок продуманого сучасного конструктиву (теплі стіни, вікна, покрівля, підлога), перехід на низькотемпературну систему опалення та використання альтернативних джерел енергії.

Що ж собою являє енергоефективність будівлі? Цей параметр характеризує зовсім не величина споживання ресурсів, а навпаки - величина втрат. Грубо кажучи, як тільки ми починаємо гріти зовнішнє повітря, відразу стаємо не енергоефективними. У числових вимірах це виглядає наступним чином: стандартна сучасна українська новобудова втрачає 120 і більше Ватт енергії з кожного квадратного метра. Відповідно, стільки ж енергії необхідно заповнити для нормального її функціонування. Ефективними проектами вважаються ті, які втрачають 75-85 Ватт енергії з квадратного метра. В Європі цей показник 40-50 Ватт з квадратного метра, а при правильному підході ми зможемо добитися і більш ефективних показників 30 Ватт і менше.

Якщо ж в Україну влади та суб'єкти будівельного ринку будуть орієнтуватися на європейські підходи, з енерговтрати при будівництві, скажімо, 50 Ватт з квадратного метра, в більшості середніх і малих проектів буде можливо запровадити альтернативні джерела енергії, перш за все установки геотермальної сили і сонячної енергії.

Для прикладу, будинок в 2,5 тис. кв. м буде повністю забезпечено тепловою енергією для систем опалення та гарячого водопостачання за рахунок 25 геотермальних свердловин глибиною 100 м і установки теплового насоса. При цьому, в пікові навантаження система опалення споживатиме лише до 30 Квт електроенергії.

Зараз законодавство у сфері регулювання містобудівної діяльності дозволяє забудовнику зменшити відрахування пайової участі на розвиток інфраструктури населеного пункту на вартість будівництва позамайданчикових мереж. На практиці реалізувати своє право забудовнику практично не можливо. Будівництво інженерних рішень з вироблення альтернативних джерел енергії для будівельного проекту для розвитку інфраструктури населеного пункту більш значуще, ніж нагромадження і подальша експлуатація зовнішніх мереж. На жаль, ні законотворцям, ні органам місцевого самоврядування сьогодні ця тематика не цікава. Що ж, поки ми будемо слухати більш злободенну тему - піднімати ціну газу для населення чи ні.


Віталій Грусевіч Директор проектів, НЕСТ
Building.ua