Києво-Святошинський район - район в центрі Київської області





Районні центри Київської області та міста обласного підпорядкування | Інформація про районні центри
Адміністративно-територіальний склад: в районі налічується 52 населених пункти, серед яких 2 міста районного підпорядкування – Боярка та Вишневе, селище Чабани та 49 сіл, на території яких діють 28 міськселищсільвиконкомів. Адміністративна межа району, яка півкільцем охоплює місто Київ, складає 72 тис. 564 га., що становить 2,6% від загальної площі Київської області.

Географічне розташування: Києво-Святошинський район знаходиться в центральній частині Київської області в лісостеповій зоні правої сторони басейну річки Дніпро. Клімат помірно-континентальний з достатнім зволоженням, сприятливий для вирощування зернових, овочевих і фруктово-ягідних культур. Із заходу напів-дугою протяжністю понад 60 км прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським, на північному заході з Бородянським і Макарівським районом, а на півдні з Васильківським та Обухівським районами.

Водні ресурси: р. Ірпінь, р. Бучанка, р. Віта.

Населення: середня чисельність наявного населення станом на 01.01.2008 року – 152,4 тис. чол., в тому числі: міського - 74,0 тис. чол. та сільського – 78,4 тис. чол.; жінок – 40,4 тис., чоловіків - 35,8 тис. Густота населення - 212,730 осіб/км. В Києво-Святошинському районі проживають громадяни різних національностей. В національному відношенні найбільшу питому вагу займають українці, росіяни, білоруси, поляки, вірмени, євреї азербайджанці, молдавани, болгари, грузини, татари.

Історична довідка про район

Києво-Святошинський район славиться багатовіковою історією, яка сягає у сиву давнину.

Становлення, розквіт і занепад Київської держави, поневолення українських земель іноземними загарбниками і боротьба українського народу проти соціального та духовного рабства, трагічно-героїчні сторінки Української революції, «Сталінська індустріалізація» та соціальна колективізація, Голодомор 32-33-х років та інші злочини тоталітаризму, події Великої Вітчизняної війни та післявоєнної відбудови, неоднозначні і суперечливі наступні декілька десятиріч, непрості роки після проголошення Незалежності України – все це віхи історії нашого району, які позначилися на культурному його житті.

Адміністративне утворення району пройшло декілька етапів.Києво-Святошинський район

4 квітня 1937 року Президія ЦВК УРСР видала постанову про створення адміністративних районів на території приміських зон міських рад обласних центрів. Були створені Броварський і Київський (Святошинський ) райони.

Після звільнення Києва та району від німецько-фашистської окупації 5 серпня 1944 року був виданий указ Президії Верховної Ради УРСР „Про перейменування, уточнення і внесення змін в назви деяких міст, районних центрів України». Відповідно до цього указу Київський (Святошинський) район перейменований у Києво-Святошинський район.

За період з 1927 по 1973 роки район постійно змінював свою назву, межі та склад.

Київська земля ще здавна приваблювала своїми багатствами іноземних загарбників. У XІ столітті особливо частими були набіги печенігів. А тут на поясі Змійових валів зустрічали їх білогородські застави. Один з епізодів тривалої боротьби влітку 997 року описано Нестером-літопистцем.

Після смерті Володимира почалася боротьба за Київський престол. Під стінами Білгорода не раз вирішувалася доля Києва.

Не минуло нашого краю й інше лихо - нашестя монголо-татар, коли хан Батий у 1240 році захопив Київ, його полчища розповзлися понад Вітою та Ірпінем аж до Білгорода.

З виникненням Московської держави після Люблінської унії 1569 року на Київщині, як і в ряді інших регіонів, що знаходилися під владою Речі Посполитої, значно посилилось гноблення, в тому числі релігійні утиски. Частина приміських київських земель була передана у користування монастирів.

Монастирі поступово оволодівали кращими землями, забудовували господарські двори, загачували ставки, на греблях будували млини. Селяни, втрачаючи право на землю та опинившись під подвійним гнітом, брали активну участь у селянсько-козацьких повстаннях як проти місцевих панів та проти шляхти.

Не залишилися жителі навколишніх сіл байдужими до політичних подій, які відбувалися в Україні в XIX столітті – брали участь у декабристському русі.

Наприкінці XIX-XX століття навколо Києва широко розгорнулось будівництво шкіл, церков, крамниць, розпочалося прокладання шосейної дороги з Василькова на Київ через хутір Чабани, впорядковувалися поштові дороги й станції в Мостищах, Білогородці, Боярці, Милій, Віті-Поштовій.

Протягом січня-березня 1905 р. страйковий рух охопив всі губернії України. Революційна хвиля на території району пройшла більш-менш спокійно. Та в роки нового революційного піднесення в червні 1912 року місцем значних подій революційно-робітничого руху стає Боярка.

Лютнева революція 1917 року в Росії надала могутнього поштовху національно-визвольному рухові в українських землях. Українська Центральна Рада, Гетьманат, Директорія – віхи цього періоду. Жителі району не могли залишитися осторонь цих трагічно-героїчних подій.

Після закінчення громадянської війни всі сили були спрямовані на відбудову зруйнованого господарства.

Восени 1921 року Боярка перетворилася на поле бою за подолання паливного голоду в Києві. Для того, щоб використати ліси, що оточували Боярку, потрібно було побудувати вузькоколійну залізницю, яка б зв’язала лісозаготівельні дільниці зі станцією Боярка. Героїзм молодих будівників залізниці описаний письменником М.Островським, який був учасником цих подій у книзі «Як гартувалася сталь».

Велика Вітчизняна війна відлунює болем у кожного співвітчизника. Ця велика біда не обійшла і наш район.

Іще до возз’єднання західних українських земель в УРСР з 1939 року була збудована лінія оборони Київського укріпленого району (КиУР). Вона брала початок біля Дніпра північніше Києва (в районі м. Боярки), йшла на південний схід, вздовж правого берега річки Ірпінь, через населені пункти Мостище та Ірпінь, далі по території Києво-Святошинського р-ну через Білогородку, Віту Поштову, Лісники, Мриги і виходила лівим флангом до Дніпра. Вздовж всієї лінії завдовжки 75 км були збудовані залізобетонні довгострокові точки (доти), деякі з них збереглися до нашого часу. Як пам’ять про минуле, майже в кожному місті і селі знаходяться пам’ятки та обеліски, братські могили, які увінчують події Великої Вітчизняної війни.

Окупація району залишила тяжку спадщину, ліквідація якої стала найголовнішим завданням післявоєнного періоду. В районі швидкими темпами відбувалася спеціалізація по вирощуванні овочевих культур, розвиток молочного тваринництва, ягідництва. Поблизу Боярки було покладено газопровід Дашава-Київ, збудовано газонагнітаючу станцію й житло для обслуги. Згодом поряд завершилось будівництво селища Нова Тарасівка для демобілізованих офіцерів, яке пізніше було включене до складу м. Боярки.

У 50-80-ті роки життя в районі не відрізнялося нічим особливим приміських районів. В районі завершилось будівництво цегляних заводів у Лісниках, Музичах. Розширення виробництва будматеріалів сприяло будівництву і ремонту ферм, шкіл, клубів, побутових установ, добротних фундаментальних цегляних будинків. Запровадження передових агротехнічних заходів, хімізації й меліорації земель значно збільшило виробництво овочів, молока й м’яса. Район вийшов на одне з перших місць в області, а згодом і в республіці.

Культурне життя Києво-Святошинського району позначене досить великою кількістю видатних діячів, які у різні періоди проживали і творили на території району. Це вчені, поети, художники, скульптори, композитори. Серед них можна зазначити: Петра Могилу (певний час проживав у с. Михайлівська-Рубежівка); Петра Володимировича Угляренка, Миколу Пимоненка (довгий час проживав в с. Малютянка, плідно працюючи. 25 вересня 1997 року відбулося урочисте відкриття музею М.К. Пимоненка), відомого письменника Миколу Островського, життям та діяльністю якого багато у чому визначалося культурне життя м. Боярки; Диченка М.П. (український радянський астроном. Основні роботи стосуються астрометрії й теоретичної астрономії. Він склав каталог 640 зодіакальних зірок); Падалку Я.І. (гончар у п’ятому поколінні, майстер народної кераміки), Мохора Ю.П. (заслужений художник України, лауреат ім. В.Касіяна.), Паціору П.П. (доктор технічних наук, автор 31 книги, в тому числі 14 підручників для студентів лісних технікумів та вищих учбових закладів); Самійленка В.І. (поет і сатирик, драматург і перекладач, шедевром лірики поета є «Вечірня пісня», «Тихесенький вечір на землю спадає», яка стала улюбленою піснею народу; Пастернака А.А. (поет, журналіст, історик, автор мудрих і дотепних афоризмів, лікар. Автор збірки віршів “Земля моя белая”, в останні роки життя А.Пастернак працював над книгою “Козацька медицина”, яку побачив читач лише після його смерті); українського композитора Лисенка М.В.; російського поета Надсона С.Я., поета і вченого, автора відомого «словаря української мови» Б. Грінченка.

На території Києво-Святошинського району з 1974 року діє районний музей. Боярський краєзнавчий музей створено на базі літературно-меморіального музею М.Островського, відкритого у 1974 році з нагоди 70-річчя від дня народження письменника. Музейна колекція, що складалась понад чверть століття налічує біля 10 тисяч основного і науково-допоміжного фондів.

Сучасну історію району творили і творять у сьогоденні Герої Соціалістичної праці Адамович Дар’я Андріївна, Величко Михайло Миколайович, Сологуб Антоніна Прокопівна. Герої України - Приліпка Олексій Васильович, Лук`яненко Левко Григорович, Юрківська Олена Юріївна.

Києво-Святошинський район багатий на пам’ятники історії та культури, в тому числі, археологічні пам’ятки, які належать до стародавніх історичних епох, починаючи з пізньотрипільської культури (III – І тис. до н. е.) і закінчуючи епохою Київської Русі. Внаслідок численних археологічних експедицій, які були проведені дослідниками, вченими ІА НАНУ в районі виявлено 63 археологічні пам’ятники, знайдено залишки 70 стародавніх поселень, 10 городищ, 38 поховань та 7 ознак Змійових валів.

В Києво-Святошинському районі розміщенні потужні науково-дослідні установи: Інститут садівництва УААН, Інститут землеробства УААН, Інститут захисту рослин, Інститут радіології. Наукові розробки вчених та співробітників цих наукових структур широко впроваджується не тільки в Україні, але й за її межами.

Києво-Святошинський район багатий на природні ресурси, має потужний промисловий потенціал, привабливий інвестиційний клімат, але найголовніша цінність, яка є безцінною – це люди, які живуть і творять в нашому районі

zagorodna.com
 
Увійти

Наша кнопка

Zagorodna
Яндекс.Метрика