Харківський суд скасував іпотеку?

06.09.2010 11:01
Головний ризик прийнятих судових рішень навіть не в тому, що державний та іноземний банки позбудуться кількох мільйонів. На основі цієї схеми фірми в Україні можуть почати масово відкликати свої гарантії, які вони давали за чужими кредитами. Якщо це трапиться, збитки банків обчислюватимуться мільярдами.

Нещодавно Господарський суд Харківської області впровадив нову технологію з неповернення кредитів. Він схвалив схему, за якою стає недійсним майнове поручительство одного підприємства за інше, а застава нерухомості більше не діє.

Фінансова криза породила нав'язливе бажання не платити за кредитами. Фірми, які від слів переходили до справи, використовували одну з двох технологій.

Деякі боржники вирішили відмовитися платити безпосередньо і стали придумувати гідний привід. Другі платити не відмовлялися, але пішли на добровільне банкрутство, виведення застав і переведення майна на інше підприємство.

Досвід показав неефективність першого шляху. У жовтні 2009 року Господарський суд Донецької області дозволив компанії "Готель "Централь" не погашати кредит "ВТБ Банку" у розмірі 18,8 мільйона доларів. Підстава - "єдиним законним засобом платежу в Україні є гривня".

Цей випадок викликав переляк і шквал обурень у банківському секторі. Виник прецедент для визнання недійсною половини кредитів у країні.

Це тонкий механізм. В Україні прецедент існує не в тому вигляді, у якому його використовує класичне прецедентне право - як, скажімо, у США. В Україні суди перестають боятися приймати спірні рішення, адже такі рішення вже приймалися.

Прецедентність проявилася у випадку з висновками донецького суду. Невдовзі після прийняття рішення у процес втрутився НБУ, і Вищий господарський суд скасував спірний вердикт. Тим не менш, різні компанії й окремі люди і далі намагалися визнати договори валютного кредитування недійсними.

Щоб поставити у цьому питанні крапку, на початку серпня Нацбанк опублікував своє бачення проблеми валютних кредитів.

"Офіційна позиція НБУ однозначна і чітка: банки та інші фінансові установи, які отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави для укладання кредитних угод в іноземній валюті", - заявив регулятор.

Зате друга технологія не підвела - одне за одним підприємства почали банкрутувати. Схвалюється ця подія рішенням судів. При цьому, скаржаться кредитори, майже неможливо довести, що сталося навмисне доведення до банкрутства. Особливо якщо суд апріорі на боці позичальника.

Цей механізм великі фірми використовують, щоб не платити за своїми облігаціями. З тим же успіхом він застосовується для неповернення кредитів банкам.

Нова схема
У розпорядженні "Економічної правди" опинилися документи, які говорять про появу нової схеми з обману банків. Вона закріплена у рішеннях, які прийняв Господарський суд Харківської області 5 і 16 липня. Формула наступна.

Метою створення будь-якого підприємства є отримання прибутку - це закріплено у статуті і Цивільному кодексі. Якщо одне підприємство поручилося за інше, але на цьому не отримує прибутку, ця операція не відповідає статуту. А значить, поручитель має право вимагати скасування договорів іпотеки та поруки.

"Рішення Господарського суду Харківської області - чергова правова казуїстика з числа придуманих за час кризи позичальниками і, на жаль, підтриманих судами. Висновки суду суперечать законодавству, логіці і здоровому глузду, загрожують існуванню інститутів майнового поручительства, іпотеки і застави", - вважає керівник внутрішньо-правового управління "Піреус банку" Олександр Маленко.

Потерпілими стали два банки - державний Укрексімбанк і "Піреус банк", що належить грецьким акціонерам. Задовольнивши два схожі позови, суд схвалив унікальну схему. Вона робить недійсними договори, за якими одне підприємство ручається свої майном і обладнанням за інше.

Обидва позови до Харківського господарського суду подав новий власник Харківського канатного заводу - ХКЗ. Приблизно два роки тому колишні господарі підприємства отримали кредити в Укрексімбанку і "Піреус банку" на дочірню структуру - концерн "Харківський канатний завод".

Крім ХКЗ, до концерну входять ще кілька підприємств з виготовлення канатів і вирощування сировини для їх випуску. Проте вони малі і є допоміжними для ХКЗ. Завод є ключовим у групі - крім такої ж назви, йому належать 85% акцій концерну.

Споріднені стосунки означали, що Харківський канатний завод гарантував повернення грошей майном заводу. Коли концерн узяв кредити в Укрексімбанку і "Піреус банку", Харківський канатний завод пообіцяв повернути борги концерну, якщо той виявиться неплатоспроможним.

Свої зобов'язання ХКЗ скріпив письмово. Договори іпотеки підтверджували передачу в заставу нерухомості, а договір майнового поручительства - передачу в забезпечення обладнання заводу. Укрексімбанк та "Піреус банк" отримали право продати будівлі та обладнання заводу, щоб повернути свої гроші.

До початку 2010 року концерн справно обслуговував узяті раніше позики. Цьому не заважав той факт, що з вересня 2008 року по квітень 2010 року тривала процедура банкрутства головного підприємства - Харківського канатного заводу.

Однак у травні 2010 року процедура банкрутства була скасована, і завод отримав нового господаря - Олександра Настенка. Як повідомили у банках, після його приходу концерн перестав платити за кредитами, а завод подав позови до суду.

"Не бажаючи виконувати свої договірні зобов'язання, Харківський канатний завод звернувся до суду з позовом до Укрексімбанку та концерну "Харківський канатний завод" про визнання недійсною іпотечної угоди, укладеної з Укрексімбанком", - повідомили "ЕП" у групі радників голови правління Укрексімбанку.

"Економічна правда" звернулася на завод з докладним запитом, проте відповіді не отримала. Як розповів "ЕП" один з харківських журналістів, новий власник звинуватив колишнє керівництво заводу у крадіжці грошей.

"Настенко сказав, що вони брали позики і поділи їх невідомо куди. Він заявив, що повертати кредити не буде", - сказав журналіст.

За версією харківського журналіста, новий власник заводу доручив своїм юристам визнати договори іпотеки та майнової поруки недійсними. По суті - вивести будівлі та обладнання заводу з-під договорів іпотеки та майнової поруки. У нього вийшло.

Укрексімбанк і "Піреус банк" залишилися з кредитами, які ніхто погашати не буде. У той же час, продати майно і повернути собі гроші вони уже не можуть.

Паралельно Настенко, мабуть, вирішив остаточно перевести активи заводу на іншу юридичну особу. Через місяць після закінчення попереднього банкрутства цю процедуру відновили. Розірвання договорів іпотеки і поручительства прибрало останні перешкоди на шляху ліквідації заводу як юридичної особи.

За бортом, кажуть банкіри, опиняться не лише фінансові установи, але і 612 дрібних акціонерів Харківського канатного заводу. Після ліквідації концерну "Харківський канатний завод" вони залишаться ні з чим.

Звісно, навряд чи йдеться про знищення бізнесу. Харківський канатний завод працює вже півтора століття, і це дуже непогане підприємство.

По-перше, воно єдине в Україні виробляє мотузки, сітки, канати і шпагати для кораблів, металургів і навіть банків. Продукція підприємства затребувана, хоча замовлення і не забезпечують повного завантаження потужностей.

По-друге, крім виробництва, ХКЗ - це ще й 19,6 гектара землі на околиці Харкова, окрема залізнична гілка, понад 10 тисяч квадратних метрів складів і будівель. Хоча вони і старі, але справно здаються в оренду. А приблизно рік тому обговорювався проект із створення на базі заводу великого логістичного центру.

Глобальні ризики
Рішення, прийняті Господарським судом Харківської області, спірні з юридичної точки зору, кажуть банкіри.

"В основу зазначеного рішення колегія суддів поклала хибні доводи концерну "Харківський канатний завод". Серед іншого, заслуговує на увагу твердження позивача про те, що від укладення іпотечного договору концерн не отримує прибутку. А згідно із статутом останнього його діяльність направлена саме на отримання прибутку, тому укладення іпотечного договору суперечить його статутній діяльності", - розповіли у групі радників голови Укрексімбанку.

Твердження представників державного банку поділяють і приватники.

"Це рішення нівелює інститут забезпечення зобов'язання, це повний правовий нігілізм. Таке рішення, а воно вже не одиничне, породжує небезпечний прецедент і може негативно вплинути на стабільність банківської системи" - вважає Маленко.

Юристи, опитані "ЕП", загалом погоджуються з фінансистами. "Позиція харківського суду спірна. При перегляді неупередженою апеляційною інстанцією це рішення має всі шанси бути скасованим", - каже Євген Стариков з компанії ILF.

"Рішення суду небездоганне. Посилатися на Цивільний кодекс для визнання договорів недійсними некоректно. Це рішення навряд чи "встоїть" у судах вищих інстанцій", - додає партнер юрфірми "Ілляшев і Партнери" Максим Копейчиков.

За його словами, стаття третя Господарського кодексу визначає, що господарська діяльність може здійснюватися і без мети отримання прибутку.

Законодавство не передбачає надання поручительства або передачу майна у заставу чи іпотеку винятково на платній основі. Це означає, що вирішувати - виступати майновим поручителем та іпотекодавцем чи ні - право самої компанії.

Однак головний ризик прийнятих судових рішень навіть не в тому, що державний та іноземний банки позбудуться кількох мільйонів. На основі цієї схеми фірми в Україні можуть почати масово відкликати свої гарантії, які вони давали за чужими кредитами. Якщо це трапиться, збитки банків обчислюватимуться мільярдами.

"Це рішення недобросовісні позичальники використають для уникнення від виконання зобов'язань", - вважають в Укрексімбанку.

"Може початися ланцюгова реакція, як це сталося восени 2009 року після ухвалення Донецьким апеляційним господарським судом постанови про визнання кредитного договору і договорів іпотеки недійсними за валютними підставами у справі "ВТБ-Банку" до готелю "Централь", - вважає Стариков.

Наразі рішення Харківської господарського суду щодо обох банків не набули чинності. Укрексімбанк і "Піреус" оскаржили їх в апеляційному порядку.

Якщо рішення буде не буде скасоване, банківська система опиниться під загрозою, переконаний Копейчиков, адже всі позики тепер можуть стати бланковими, тобто незабезпеченими.

"Економічна правда" звернулася за коментарями до юристів. Їхні думки були досить однозначними та категоричними:

Ірина Назарова, керуючий партнер юридичної компанії ENGARDE:
- На мій погляд, рішення суду необґрунтоване з наступних причин. Право укладати угоди і обов'язок їх виконувати є частиною правоздатності юридичної особи і виникає з моменту його державної реєстрації.

Стаття 92 Цивільного кодексу України, яка регламентує дієздатність юридичної особи, присвячена, по суті, процедурним питанням. Зокрема, через які органи і яких представників юридична особа набуває і реалізує свої права і обов'язки.

Таким чином, теза суду про те, що юридична особа уклала угоду з перевищенням дієздатності, оскільки отримання прибутку не було метою такої угоди, абсурдна.

Цивільний кодекс України передбачає винятковий перелік підстав для визнання угод недійсними - статті 215-236. Кодекс не передбачає такого складу цивільного правопорушення, як укладання договору без мети отримання прибутку.

Крім того, теза суду про "безкорисливість" майнового поручителя при ухваленні угоди майнового поручительства, на мій погляд, не відповідає законодавству.

Згідно із статтею 556 Цивільного кодексу, якщо майновий поручитель виконав зобов'язання за боржника, до майнового поручителя переходять усі права кредитора. Відповідно, у цьому випадку майновий поручитель має право вимагати не тільки "тіло" кредиту, але й відсотки за його використання.

На мій погляд, сьогодні існують усі юридичні підстави для скасування цього рішення в порядку апеляційного оскарження.

В іншому випадку, може скластися небезпечна судова практика визнання договорів забезпечення, укладених з майновими поручителями, недійсними як такими, що не мають на меті отримання прибутку. Така практика неприпустима, бо спричиняє відсутність забезпечень основних зобов'язань за кредитом.

Олена Петрова, старший юрист юридичної фірми ILF:

- При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Рішення харківського суду прийнято на підставі статті 215 Цивільного кодексу з посиланням на статтю 79. Однак така підстава визнання правочину недійсним, як порушення цієї статті в частині того, що укладений правочин не відповідає статутним цілям діяльності, а саме одержанню прибутку, є сумнівною.

Як зазначено у постанові пленуму Верховного суду, підставою недійсності правочину є недодержання стороною або сторонами вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу саме на момент вчинення правочину.

На момент укладення правочину сторони не могли знати, чи буде він відповідати статутним цілям і приносити прибуток. Це може виявитися лише в ході виконання правочину, тому визнання правочину недійсним з цих підстав суперечить самій сутності недійсності правочину та нормам чинного законодавства.

Крім того, стаття 79 Цивільного кодексу прямо не вказує на те, що правочини можуть бути визнані недійсними, якщо вони суперечать статутним цілям товариства, тому посилання на неї як на підставу визнання правочину недійсним є безпідставним.

Можна зробити висновок, що обрана схема визнання правочину недійсним суперечлива з юридичної точки зору. Рішення суду є необґрунтованим та безпідставним і має великі шанси бути скасованим в суді апеляційної інстанції.
Економічна правда

Теги до контенту: іпотека
Сподобався матеріал?Підпишись на розсилку
Ваші коментарі:
Ваша думка буде першою. Дякую Вам за прочитання статті. Бажаю щастя! Прошу в коментарі нижче поділитися Вашою думкою.
 
 
Увійти