Баришівський район був утворений у 1965 році. Колишня назва - Баришівська райрада (з 1923 по 1963 роки). Центр району - місто Баришівка.
Територія району складає 957,6 кв. км (3,46 % від загальної території області). Водні ресурси займають 1010,7 га. По території Баришівського району течуть річки Трубіж, Красилівка, Ільта, Недра. Район має кордони: на заході з Бориспільським та Броварським районами Київської області; на сході з Яготинським районом Київської області; на півночі зі Згурівським районом Київської області та Бобровицьким районом Чернігівської області; на півдні з Переяслав-Хмельницьким районом Київської області.
Відстань до Києва - 72 км
Міське насалення складає 11,3 тис. чоловік, сільське- 29,7 тис.чоловік. Кількість пенсіонерів: 12800 чоловік, що складає 31,1 % від загальної кількості населення району. Щільність проживання складає 42,9 чол./кв.км, народжуваність- 4 чол. на 1000 жителів, смертність - 15 чол.на 1000 жителів, природне скорочення населення (на 1000 жителів) - 11 чоловік.
Основна національність - українці. Національний склад населення у процентах: українці– 94,2 % або 38,7 тис.чоловік; росіяни - 4,8 % або 2,0 тис.чоловік; білоруси - 0,5 % або 0,2 тис.чоловік; інші - 0,5 % або 0,2 тис.чоловік.
Історичний шлях Баришівщини тісно пов’язаний із звитяжною та драматичною історією України. Вперше Баришівка згадується в Троїцькому літопису в 1125 році як городище Баруч. Із джерел сімнадцятого століття ми дізнаємось про городище Баришовське.
Пращури баришівчан захищали свою незалежність в битвах із Золотою ордою, литовськими феодалами та польською шляхтою. Гучною хвилею прокотились по баришівській землі народні повстання під проводом Наливайка, Павлюка та Острянина.
Трагічними сторінками ввійшов в історію регіону початок двадцятого століття. Ще трагічнішими стали більш історично – близькі події середини цього віку - громадянська війна, голодомор та священна Велика Вітчизняна війна. Ратною борнею, звитяжним трудом наших предків освячена історія теперішнього Баришівського району.
В Україні зв`язку з проведенням реформи адміністративно-територіального поділу згідно з постановою Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету від 7 березня 1923 року, в Україні замість 14 повітів було створено 7 округів, замість 247 волостей – 111 районів. В склад Київського округу ввійшло 20 районів, в тому числі – і Баришівський.
Територія району складає 95763 га. Площа сільськогосподарських угідь становить 77187 га, в тому числі : ріллі - 61502 га, багаторічних насаджень-1534 га, сіножатей -4690 га, пасовищ - 9950 га.
В районі налічується 38 населених пунктів, в яких проживає 41,5 тис. жителів, в тому числі: сільського –30,6, тис міського – 10,9 тис. В населених пунктах діє одна селищна та 25 сільських рад. Із створенням району відбулось ряд помітних соціально-економічних змін. Так, у 1924 році було механізовано видобуток торфу на торфорозробці, яку з`єднали ширококолійною залізницею зі станцією Баришівка. Звідси паливо відправляли на Згурівський, Носівський, Старинський, Яготинський цукрові і Березанський пивоварний заводи.
Місцева влада приділяла належну увагу відбудові сільського господарства, його інтенсифікації та кооперуванню. У 1925 році в селах працювали сільськогосподарські та споживчі товариства.
Невтомна праця трудівників була спонукальною у розвитку освіти та культури. Саме в цей час в Баришівці діє відома комерційна школа, в якій викладають Микола Зеров, Юрій Клен. Слави набула школа кобзарського мистецтва. Неперевершені шедеври творились руками веселинівських майстринь вишивки – Ганною Собачко-Шостак, Ликерою Цибульовою, Марією Щур та іншими.
Для допомоги колгоспним господарствам технікою у вересні 1932 року була створена МТС, яка в 1934 році мала 40, а у 1936 – 76 тракторів і обслуговувала 32 колгоспи. Водночас розвивалась промисловість. За роки першої і другої п`ятирічок побудовано електростанцію, маслозавод та підприємство з переробки м`яти.
Почалась Велика Вітчизняна війна. За два роки окупації гітлерівці знищили тисячі громадян, спалили ряд сіл, вивезли народне добро до Німеччини. Війська 136-ї стрілецької дивізії Воронезького фронту 21 вересня 1943 року визволили район.
За відвагу і мужність на фронтах Великої Вітчизняної війни пятьом нашим землякам – Івану Біймі, Лаврентію Волошину, Михайлу Юршину, Андрію Лук`янцю, Петру Цвілію присвоєно звання Героя. А Іван Бишовець з Перемоги, Федір Шостак з Масківець стали повними кавалерами орденів солдатської Слави.
У період післявоєнної відбудови народного господарства Баришівська МТС першою в області відновила роботу.
Змінювалось соціально-культурне обличчя району. Інтенсивно будувалось житло, прокладались дороги.
Друга половини 20 століття характерна будівництвом великих підприємств та інтенсифікацією виробництва сільгосппродукції. Зводиться птахівничий комплекс під Березаню, плодоконсервний завод, Морозівська птахофабрика, Семенівська свинофабрика, завод “Молнія”, Березанський домобудівний комбінат.
В сільськогосподарському виробництві активно впроваджуються нові форми господарювання. В селах та райцентрі вводяться в дію школи зі спортзалами, їдальнями, навчальними кабінетами. Зростає добробут населення. 80-90-ті роки характерні будівництвом об`єктів культурно-освітнього призначення. У Баришівці споруджено спортивний комплекс, центр позашкільної роботи “Мрія”, меморіал загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни. Біля с.Борщів піднеслась монументальна скульптура воїна, який уособлює мужність і героїзм захисників древнього Києва.
Після Чорнобильської трагедії зазнав змін територіальний устрій району, було побудовано біля десятка нових поселень, район прийняв більше 9 тисяч жителів Поліського краю.
На сьогодні Баришівщина – потужний регіон столичної області. Свідченням цьому є здобутки трудових колективів району. Нині це регіон з розвиненим промисловим потенціалом, реформованим агропромисловим комплексом та інфраструктурою.
www.zagorodna.com/uk
Районні центри Київської області та міста обласного підпорядкування
