Реформування нотаріату України

08.12.2009 14:31
Останні десять років у нашій державі активно обговорюється питання реформування нотаріату. Мова йде про ліквідацію приватного та державного нотаріату та перехід до єдиного нотаріату, заснованого на принципах Латинського нотаріату.
Як всім відомо, практично до кожного нового скликання народних депутатів Верховної Ради України вироблялося по кілька «нових» редакцій Закону України «Про нотаріат», які часто конкурували між собою на рівні авторів цих законопроектів, що, зрештою, не давало можливості реалізуватися жодному з них. Всі ми - і суспільство, і науковці, і народні депутати, і Міністерство юстиції, і нотаріальне співтовариство - розуміємо, що реформування нотаріату повинно бути комплексним, а з урахуванням вимог часу це реформування повинно відповідати вимогам та принципам Латинського нотаріату.

На даний момент вже вироблений законопроект нової редакції Закону України «Про нотаріат», зареєстрований у Верховній Раді України за № 2278. Запорукою його успішного проходження є те, що авторами цього законопроекту є народні депутати, представники практично всіх фракцій Верховної Ради України.

Але під час підготовки цього комплексного законопроекту у Верховній Раді був зареєстрований також проект змін до Закону України «Про нотаріат» під № 3025, яким передбачається вирішити тільки окремі питання і при цьому (оскільки це невеликі зміни) не передбачається комплексного підходу у вирішенні проблем. Аналіз цих змін буде наведено нижче. Він дасть змогу переконатися, що проект змін № 3025 потрібно суттєво доопрацьовувати. Головне розуміти, що як тільки ми почнемо ліквідувати його прогалини, то цей законопроект значно збільшитися і ми прийдемо до необхідності говорити про нову редакцію, а час буде втрачено.

Тому, вважаю, потрібно вже зараз об'єднати ці два законопроекти, створити робочу групу і вийти в зал Верховної Ради з довершеним законопроектом, прийнявши за основу законопроект № 2278, що містить більш комплексний підхід до реформування нотаріату України.

Самоврядна професійна організація нотаріусів України

На сьогодні головним недоліком суспільного функціонування нотаріату в Україні є відсутність професійної самоврядної організації нотаріусів України. За прикладом країн - членів Міжнародного союзу латинського нотаріату на таку організацію покладаються наступні завдання: представництво професії на всіх рівнях; вирішення питань щодо відбору на навчання та організації стажування нотаріальних кадрів; освіта та скасування нотаріальних офісів; вирішення спорів між самими нотаріусами; контроль за здійсненням нотаріальної діяльності, що в свою чергу утворить додаткову гарантію отримання громадянами та організаціями нотаріальних послуг на високому рівні.

Діючі організації УНП (Українська нотаріальна палата) та асоціації не вирішують і не можуть вирішити цих питань із-за рівня свого статусу. Зміни під № 3025 також не пропонують шляхів вирішення цього питання, а сподіватися, що з цими функціями справиться Міністерство юстиції, відповідно до світового досвіду - марна справа.

Визначення необхідної кількості робочих місць нотаріусів

Торкаючись питання квотування (або іншого контролю кількості нотаріусів), необхідно відзначити, що нотаріус є фахівцем у галузі несудового вирішення конфліктів або їх запобігання (Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В. В. Комарова. - К.: Юрінком Інтер, 2006 . - 320 с.). Кінцевою метою професійної діяльності нотаріуса як юриста є охорона і захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб і держави.

Як фахівець нотаріус повинен мати такі додатковими рисами характеру:

1) інтелектуальні - загальні професійні знання, здатність до розв'язання як типових розумових завдань, так і нестандартних, здібність до навчання, спостережливість, здатність концентруватися на предметі дослідження, сприймати інформацію в процесі комунікації і т.п.;

2) світоглядні - ставлення до загальновизнаних соціальних цінностей, насамперед до основних прав і свобод особистості; правова свідомість, яка включає в себе ставлення до права, закону, державі; етичні та моральні норми, в тому числі милосердя, співчуття, почуття честі і власного гідності;

3) психологічні - відображають розвиненість вольового начала, психологічне сприйняття, правдивість, комунікабельність, самооцінку, темперамент і т.п.

На нотаріуса, як на професіонала, покладається маса обов'язків, які неможливо окреслити тільки наявністю диплома з високими оцінками. Ці обов'язки здебільшого знаходяться в площині етичних норм. Структурно можна виділити етичні вимоги-обов'язки нотаріусів щодо зацікавлених осіб, які до них звернулися, що до своїх колег, щодо професійної діяльності і суспільства в цілому.

Серед етичних вимог до нотаріуса стосовно заінтересованих осіб можна виділити наступні:

- Обов'язок виконувати свої професійні повноваження і не ухилятися від них. Нотаріус не може відмовити у вчиненні нотаріальної дії, крім випадків, прямо і вичерпно передбачених законодавством (стаття 49 Закону);

- Обов'язок консультувати сторони. Нотаріус не просто редактор документів. Він зобов'язаний сприяти сторонам та інформувати їх про всі юридично значущі аспекти їх відносин: перевіряти дотримання інтересів кожної зі сторін; інструктувати їх з приводу взаємних прав і обов'язків; роз'яснювати наслідки обов'язків, які сторони на себе покладають; освітити всі можливі ризики і небезпеки, які можуть виникнути при реалізації правомочності; вказати гарантії, надані законом для забезпечення реалізації волевиявлення сторін;

- Обов'язок бути професійно компетентним. Нотаріус повинен володіти технічною та інтелектуальною компетентністю. Поради нотаріуса мають базуватися на нормах чинного на момент вчинення нотаріальної дії законодавства. Отже, професійна діяльність нотаріуса вимагає постійного вдосконалення знань і підвищення кваліфікації. Зміст норм права, що застосовуються нотаріусом, повинні бути достовірно викладені зацікавленим особам;

- Обов'язок бути морально бездоганним. Поради мають даватися нотаріусом не тільки виходячи з обставин, що склалися на момент вчинення нотаріальної дії, але і з урахуванням можливих змін в майбутньому. Взагалі, нотаріус своїми порадами має забезпечити юридичну безпеку звернулися до нього осіб;

- Обов'язок зберігати професійну таємницю. Її дотримання забезпечує довіру, виявлену зацікавленими особами по відношенню до нотаріуса, і разом з тим є умовою такої довіри;

- Обов'язок нотаріуса відшкодувати шкоду, заподіяну своїми діями. Нотаріус повинен скласти акт, що діє як з точки зору змісту, так і форми; акт, здатний довести, у разі необхідності, зміст, час і умови укладення посвідчувані угоди; акт, який забезпечує бажаний юридичний результат з мінімальними витратами і в найкращих умовах. Нотаріус повинен надавати змістовні консультації про способи реалізації правочинів, що дозволяють сторонам захистити свої законні інтереси. Нотаріус має гарантувати такий захист до моменту досягнення бажаного результату.

У разі невиконання будь-якої з цих функцій нотаріус несе відповідальність, проявом якої є відшкодування шкоди. При цьому цивільно-правова відповідальність нотаріусів складає одну зі сторін професійної відповідальності в цілому.

Важливе значення мають етичні вимоги до нотаріальної діяльності, що трансформується в обов'язки нотаріуса стосовно його колег. Назвемо деякі з них:

- Взаємодопомога. Нотаріуси повинні допомагати один одному порадами, послугами, іншим чином підтримувати колег. Вони не повинні прилюдно висловлювати свою думку або давати оцінку колегам і посвідченим ними актів; вони повинні попереджати їх про недоліки, які такі акти можуть містити, і допомагати їм, наскільки це можливо, виправляти становище;

- Заміщення. Нотаріус повинен заміщати іншого нотаріуса на його прохання у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків (стаття 29 Закону);

- Дотримання Закону. Нотаріус, що посвідчує акт за колегу, який не може вчинити нотаріальну дію у зв'язку з забороною статті 9 Закону (наприклад, родинні зв'язки з однією з сторін), має попередньо перевірити зміст цього акта, якщо він був складений колегою;

- Заборона недобросовісної конкуренції. Нотаріус не вправі також монополізувати певну сферу нотаріальної діяльності або роботу з певними особами, перешкоджаючи роботі інших нотаріусів;

- Участь у професійній підготовці колег. Нотаріус повинен брати участь у навчанні та стажуванні осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також сприятиме підвищенню кваліфікаційного рівня своїх колег;

- Участь у роботі, спрямованій на розвиток професії. Нотаріус, який обрано чи призначено для виконання окремих адміністративних, інших функцій чи окремого доручення, має виконувати таку роботу сумлінно та відповідально перед своїми колегами.

У сучасних умовах, враховуючи значущість юридичної професії, особливо важливі етичні норми, опосредствующее відповідальність нотаріуса перед суспільством. У цьому аспекті можна виділити такі етичні правила, яких повинен дотримуватися нотаріус.

Нотаріус повинен захищати інтереси людини, суспільства і держави, дотримуючись вимог закону. Нотаріус повинен сприяти зміцненню у суспільстві віри в закон і справедливість, ідеї правосуддя. Для того щоб правильно виконувати свої функції, нотаріус повинен постійно вдосконалювати свої знання та розвивати вміння застосовувати їх на практиці. Нотаріус повинен дбати також про професійний рівень осіб, які співпрацюють з ним. Він повинен виконувати вимоги закону, що забороняють йому сумісництво, підприємницьку і посередницьку діяльність, а також виконання іншої оплачуваної роботи.

Нотаріус не може вчиняти в особистих інтересах або в інтересах інших осіб дії, які могли б поставити під сумнів неупередженість і незалежність нотаріальної діяльності, скомпрометувати нотаріуса в очах громадськості, стати причиною шкоди честі та гідності професії нотаріуса.

Нотаріус повинен всіляко сприяти підвищенню престижу професії.

Нотаріус, на відміну від підприємця, не вправі обирати на свій розсуд суб'єкта, з яким він вступить у правовідносини; відмовити у вчиненні нотаріальних дій він може тільки у випадках, передбачених статтею 49 Закону. Відмова з будь-яких інших підстав є незаконним і може бути оскаржена в судовому порядку.

Нотаріус повинен бути неупередженим і незалежним, надавати рівною мірою правову допомогу всім які звернулися до нього особам. Саме тому частина 2 статті 3 Закону України «Про нотаріат» забороняє нотаріусу здійснювати підприємницьку діяльність.

Визначення статусу вільного нотаріуса передбачає і рішення про статус його доходу. Вважати його прибутком лише з тієї причини, що надходить він не з державного бюджету, неправильно. Валова виручка і прибуток нотаріуса суттєво відрізняються. У нотаріуса має вистачати коштів для покриття витрат на придбання та утримання власного (або орендованого) приміщення, техніки, іншого обладнання, необхідної літератури, інформаційних правових програм, для виплати заробітної плати, підвищення кваліфікації, сплати внесків на утримання Української нотаріальної палати, податків за себе і своїх працівників і т.п.

Самофінансування, що є однією з основ діяльності вільного нотаріату, проявляється, зокрема, в тому, що приватний нотаріус несе повну матеріальну відповідальність за вчинені ним нотаріальні дії. У випадку заподіяння шкоди внаслідок незаконних дій або недбалості приватний нотаріус зобов'язаний відшкодувати його за рахунок власних коштів. Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди він повинен укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу.

Існують так звані рентабельні та нерентабельні нотаріальні дії. При цьому дії, що вимагають великих витрат часу, але мають низьку вартість, як би субсидуються за рахунок інших дій з високою вартістю.

Кошти, що надходять до приватного нотаріуса, не є прибутком. Справедливо пропонувалося надати цим коштам статус коштів на забезпечення майнової безпеки громадян і юридичних осіб.

Крім зазначеного, слід звернути увагу і на те, що в нотаріальній діяльності не може бути конкуренції, характерною для підприємницької діяльності. Таким чином, у Законі України "Про нотаріат" окремо має бути закріплене принципово важливе положення про те, що нотаріус не є підприємцем, а нотаріальна діяльність не є підприємницькою і не спрямована на отримання прибутку.

Пріоритетом у правовому статусі нотаріуса слід вважати здійснення функцій державної влади. Юридично владні повноваження нотаріусів прямо випливають із сутності нотаріату та вирішуваних ним завдань.

З огляду на вищевикладене, можна однозначно стверджувати, що кількісний склад нотаріусів повинен регулюватися державою на тих принципах і засадах, що і кількісний склад судової гілки влади.

Однак незрозуміло, як держава збирається регулювати якісну та кількісну складову нотаріусів, що діють від імені держави, якщо єдиним регулятором держави (причому це дуже слабко прописано в законопроекті № 3025) буде вимога до приміщення. Виходить: хто має гроші на його придбання і обладнання, той може стати нотаріусом, а хто не має, той не може. На нашу думку, це прямий шлях до втрати нотаріусом незалежності та неупередженості.

Зважаючи на те, що нотаріус діє від імені держави, що його дії повинні бути незаперечними, що він повинен бути неупередженим, що йому заборонено займатися підприємницькою діяльністю і повинна бути відсутнім конкуренція, кількісний склад нотаріусів повинен встановлюватися державою. Відповідно держава повинна гарантувати необхідну завантаженість нотаріуса, а нотаріус - якість і повну відповідальність за вчинені ним дії. Так, введення свого часу квотування було своєчасним і є одним з небагатьох прикладів своєчасного реагування держави на зміну тенденцій у суспільстві.

Сьогодні ми вже маємо приклад, як можна «допомогти» громадянам. Достатньо подивитися на митарства адвокатури України. Прохання не експериментувати ще з однією професією і не будувати цю дорогу з добрих намірів.

МАРЧЕНКО Володимир - президент Асоціації приватних нотаріусів Харківської області, м. Харків

zagorodna.com
Теги до контенту: законодавство
Сподобався матеріал?Підпишись на розсилку
Ваші коментарі:
Ваша думка буде першою. Дякую Вам за прочитання статті. Бажаю щастя! Прошу в коментарі нижче поділитися Вашою думкою.
 
 
Увійти